Хочу розповісти про ситуацію, яка нещодавно мене спіткала в сім’ї, можливо, почую якусь дієву пораду, можливо, вчинила не вірно і ще варто змінити щось, поки не пізно.

А сталося це все зовсім нещодавно, і, несподівано для мене, адже я навіть подумати не могла так про свого сина.

Склалося так, що, мій спокій про долю свого сина закінчився в одну мить.

І, як не дивно, зараз я постала перед вибором, а правильне рішення ніяк не можу прийняти.

Почну здалеку, щоб було зрозуміло хоч щось про моє життя.

Коли моєму синові був всього рік, мій чоловік зустрів іншу і вирішив залишитися з нею.

Я просила свого чоловіка залишитися в сім’ї, не руйнувати все, що ми мали, пояснювала, що все вибачу йому, що буде у нас усе добре і він залишився зі мною, а в дитини завжди буде поряд тато.

Але потім у нього з’явилася ще одна нова пані, а потім ще одна, загалом все йшло в сім’ї нашій зовсім не так, як я мріяла.

Я зрозуміла, що я свого чоловіка змінити не зможу, та чи варто жити з такою людиною взагалі та витрачати найкращі роки свого життя і згодом я сама таки подала на розлучення.

Після цього колишнього чоловік кудись поїхав і я довго про нього нічого не чула.

Потім люди мені говорили, що Дмитро поїхав з черговою своєю пані за кордон.

І більше я його не бачила і не чула про нього нічого про нього.

Сумно, правду кажучи, згадувати навіть той час, але людині було абсолютно байдуже на те, що у нього є син, він ніколи ним не переймався, а проміняв сім’ю на свій добробут і вирішив сам будувати своє життя.

Він ніколи нічим ні мені, ні дитині не допомагав і йому було все одно чи є в його дитини щось їсти і де жити.

Перші роки після розлучення були найскладнішими для мене, в той період я намагалася багато працювати, весь час проводила на роботі, скільки вистачало сил, адже потрібні були гроші, і так мені було легше, адже мене залишали сумні думки.

Я дуже добре розуміла, що тепер наш добробут залежить лише від мене, адже сподіватися на допомогу колишнього чоловіка я вже не могла.

Я орендувала згодом для нас маленьку кімнату в гуртожитку і бігала між роботою та сином.

А через кілька років в моєму житті зустрівся хороший чоловік, який став надійною опорою для мене і замінив синові його рідного батька.

Я весь той час раділа, що у сина є чоловічий приклад, гідний наслідування, про який лише мріяти можна.

І мій син Олег ріс гідним чоловіком, завдяки своєму вітчиму, який був прикладом для нього і в усьому йому допомагав та підтримував мого сина, наче свою рідну дитину.

А я тихенько тішилася і була вдячна долі, що послала мені таку надійну людину, як Сергій.

Час дуже швидко летить, життя не стоїть на місці, роки минають, а ти не встигаєш навіть радіти цьому.

Згодом мій син Олег одружився.

Разом вони з Наталею живуть вже чотири роки у шлюбі, і виховують прекрасну дворічну доньку.

Невістка у мене дуже хороша людина, я рада, що синові трапилася така дружина: добра, вірна, господиня гарна, загалом пощастило синові і з цим.

Кращої пари я і побажати своєму синові не могла, вона щира та добра людина, тепер вона мені наче рідна донька, якої я ніколи не мала.

Та ось недавно до мене прийшов Олег і попросив, щоб я позичила йому велику суму грошей.

Коли я дізналася, навіщо йому ці кошти, то важко було повірити в те.

Він повідав мені, що дев’ять місяців тому зустрічався з іншою, і тепер вона має дитятко.

Він тепер двічі батько, так вже вийшло. Тепер та жінка просить, щоб він їм допомагав.

Але Олег просив, щоб я дружині його нічого не розповідала.

Сказати, що я дуже здивована, це зовсім нічого не сказати, я просто навіть не знаю, що тут можна сказати і як себе тут можна повести.

Мій рідний син вчинив так недобре по відношенню до своєї дружини, що я сама навіть не очікувала від нього такого вчинку, адже ніколи не думала, що виховала його таким.

Для мене це було щось настільки неймовірне і незрозуміле, що навіть описати важко.

Я стільки сил вклала, щоб виховати свого Олега хорошою та порядною людиною.

А він вчинив так, як колись, багато років тому, вчинив його рідний батько, ні чим від нього не відрізняється, виходить.

Це, моє таке непросте, минуле життя ніби знову повернулося до мене і мені стало дуже шкода свою невістку, адже мене, свого часу, не було кому пошкодувати.

Грошей я Олегові не дала і відразу ж сказала, щоб він йшов від мене, я йому ніколи ні копійки не дам, просила, щоб більше не звертався до мене з такими проханнями і я не буду приховувати його походеньки.

Як мені тепер в очі невістці своїй дивитися? А та інша жінка?

Чи знала вона відразу, що він одружений або Дмитро і їй сказав неправду, як це робив завжди його батько?

Тепер я не знаю, що мені робити, я не можу мовчати, але й сказати невістці теж не наважуся, адже розумію, як буде непросто їй, бо сама пройшла цей шлях і мені так непросто було.

Ту дитину мені теж шкода, адже, як би там не було, а він мій рідний онук.

Непроста ситуація, загалом, і я не знаю, як мені бути.

Іноді мені здається, що краще б я не знала правди.

Як мені бути тепер, чи варто втручатися в сім’ю сина і розказати невістці правду?

КІНЕЦЬ.