Я в Італії працюю вже більше 7-ми років.

Поїхала сюди, звісно, не від хорошого життя. Та й, правду кажучи, я не зустрічала тут жодної української жінки, яка приїхала сюди від щасливого і доброго життя, а, швидше, навпаки – від бідності і безвиході.

Така доля й спіткала мене, на жаль.

Мій чоловік дуже часто любив випити і це дуже впливало на наше сімейне життя. Ще коли ми були молодшими і діти були малі, то він хоч трохи прислухався до моїх зауважень.

А коли діти виросли, то чоловік і геть відвернувся від сім’ї. Живе собі сам, ніби існує, і нічого йому не цікаво, та й байдуже до нас.

Ми з Миколою маємо дві доньки. Старша Ольга дуже добре влаштована в житті, має свою квартиру з чоловіком, купили в шлюбі трикімнатну і нашому місті, а молодша донька з чоловіком живе бідніше, орендують квартиру, мають троє дітей.

Я, зізнатися щиро, поїхала в Італію, щоб допомогти молодшій доньці, бо бачила, як їй важко живеться. Але не змогла, мені підказувала совість, що я роблю не правильно, тому всі свої зароблені гроші ділила на три частини: одну відкладала собі, а решту, дві рівних, донькам своїм віддавала.

Старша донька Ольга, хоча й не мала в них потреби великої, але завжди брала усе до найменшого євро, дякувала і клала в кишеню.

А молодша, Оксанка, така щаслива тим грошам була, що й не передати. Їй дуже важко зараз, бо вся зарплата чоловіка йде на оренду квартири.

Мені дуже шкода Оксану. Я, правду кажучи, завжди чомусь думала, що Ольга відмовиться від грошей, бо бачить, як я важко заробляю їх і як вони потрібні сестрі.

А останнім часом відчула, що важко мені, не можу більше на чужині працювати і здоров’я підводить і з дому новини сумні. Я вирішила, що досить з мене, повернуся додому. Та й чоловік вже заспокоївся, пити перестав, теж вже здоров’я не дозволяє і рада, що він, нарешті все зрозумів.

Приїхала, побачила дітей, вони відразу приїхали до мене, я, як завжди, гроші розділила за схемою старою.

А коли я побачила Оксану і діток її, мені так шкода їх стало. Я, добре подумавши, вирішила, що усі гроші, яку для себе відкладала, частину свою віддам їм. Я маю 15 тисяч євро, думала вистачить на перший внесок за кредит, а далі платити будуть самі частинами щомісяця, все одно виплачують оренду, то краще за свою квартиру платити, а не за чужу.

Я гроші віддала Оксані, та згодом про них і Ольга дізналася. Вона нічого мені не сказала, просто різко перестала зі мною розмовляти і все. Я до неї телефоную, а вона навіть телефон не бере.

Одного разу зять взяв, коли я дзвонила і сказав, що донька зі мною більше розмовляти не буде, якщо мені Оксана дорожче, то щоб я до неї лише телефонувала і все.

Мені дуже прикро, бо в них і так достаток хороший, в кожного є по авто, велика квартира, відпочинки, гроші, ресторани і я чим могла допомагала їм. А тут тобі така дяка.

Чи, можливо, я дійсно була не права?

КІНЕЦЬ.