Так склалося, що я працюю в Італії лише десь 2 роки.

Поїхала сюди не з великого бажання, щиро кажучи, а просто довго не могла знайти роботу вдома.

Чоловік мій залишився на господарстві сам, адже в нас воно чимале і землі багато маємо, тому йому вистачає біля чого крутитися, ще й на роботу ходить.

Андрій мій працює трактористом, робота в нього є завжди влітку, а в зимовий період вдома сидить, заробітків, особливо, не має.

Та, хоч і працюємо ми з ним на землі багато, але грошей не вистачає, адже маємо троє дітей, хочеться їм дати і освіту гарну, і з житлом допомогти.

Я ніколи й не думала, що колись поїду на заробітки в чужі краї, не така я людина.

Я, за характером, людина домашня.

Та діти наші трохи підросли, можуть з татом і без мене справитися, а зараз часи пішли непрості, гроші потрібні і я зважилася поїхати в Італію зі своєю сусідкою, яка вже давно там працювала і обіцяла мені допомогти.

Сусідка Надія працює там вже років 10, заробляє гарно, дітям та батькам допомогла добре.

Правда робота важка, вона якось повернулася в Україну, майже рік жила вдома, все ніяк з роботою не складалося, а вона звикла заробляти, гарно одягатися, корисно харчуватися, от і поїхала знову, вирішили родиною, що мама, поки має гарне самопочуття, ще поїде працювати за кордон.

Тепер вже й не скаржиться, а радіє, що ця робота є.

За два роки ми з чоловіком відклали невеличку суму, адже роботу я знайшла не відразу, та й зарплату отримувала менше за свою сусідку, адже у мене не було ніяких рекомендацій.

А згодом все наче налагодилося, я вирішила, що попрацюю тут декілька років заради дітей і повернуся додому.

Та нещодавно мені стала дзвонити моя рідна сестра.

Ольга стала просити, щоб я відмовилася від маминої хати, так як я зараз за кордоном буду працювати довго і додому поки не повернуся, її допомагати не буду, а на старості років маму догляне моя сестра.

Вона переконана, що по праву й хата мамина має дістатися їй.

Я не можу зрозуміти, чому вона так поспішає, я ніколи не відмовляла своїй мамі в допомозі, коли потрібно було, той чоловік мій і діти бабусі допомагали.

Та й мама зараз ще не така старенька, все робить сама і чудово з усім справляється, ще й господарство має чималеньке.

Про який догляд йдеться в цьому випадку?

Я не знаю, як у мене тут складеться, можливо я ще рік пропрацюю, можливо ще 5.

Але я не відмовляюсь від догляду за мамою, я її не залишу.

Вважаю, що про це зараз взагалі рано говорити, адже ми не знаємо, що може бути через місяць чи рік.

Не розумію чому Ольга вже зараз говорить про це.

Чоловік мій не хоче вмішуватися в наші справи сімейні.

А я боюся, що сестра вмовить маму, щоб та хату їй подарувала ще зараз, поки я тут, щоб мені нічого не дісталося.

Додому я збираюся їхати ще не скоро, не знаю, що й робити, бо так просто можу залишитися без спадку.

Невже це правильно, що сестра вже зараз вирішує кому буде хата, коли мама наша ще й не дуже стара і гарно себе почуває?

КІНЕЦЬ.