У мене є зведена сестра Надя, ми мало спілкуємося, хоча і живемо з нею в одному місті. Якось від наших спільних знайомих я дізналася, що у Наді не найкращий період в житті, тому я поїхала до неї, щоб все дізнатися.

Надя розповіла, що її звільнили з роботи, чоловік не ходить нормально на роботу, а у них купа борrів і дитина.

Тому важко гроші збирати, щоб кожен місяць з борrами розраховуватися. Мені стало шкода сестру, я дала їй стільки, скільки у мене було. Але поїхала додому з каменем на серці. Вдома я зібрала всі хороші речі і на наступний день повезла Наді.

Так я і багато наших родичів кілька місяців допомагали Наді. Хтось одяг принесе або теплі речі, у когось сусіди дитячі черевички майже нові віддали. Все ж економія.

Потім і продукти стали купувати. Круп побільше, картоплю і печиво. Все купували для Наді та її сім’ї. Її чоловіка практично не було видно, мабуть так багато працював, бідолаха, а грошей все немає і немає.

Але якось раз я прийшла не ввечері, як зазвичай, а вранці, перед роботою заскочила. І тут біля воріт Надіного будинку я побачила велику і красиву машину.

Відразу було зрозуміло, що вона дорога. З дому вийшов чоловік Наді, сів у цю саму машину і поїхав. Я забігаю додому до Наді і запитую: – Так у вас практично грошей вдома немає, звідки така машина? – Так ми ж кредит на неї взяли, ось і віддаємо. – Тобто ті самі борги, це просто кредит на машину?

А ми всіма родичами думали, що у вас якісь непосильні проблеми, а Ви виявляється на наші гроші просто живете, а самі на дорогій машині катаєтеся.

-На це і був зроблений наголос. З тих пір я не спілкуюся з Надею, а родичам розповіла всю правду, нехай знають, за що вони платять Наді вже кілька місяців.

КІНЕЦЬ.