Від носини з хлопцем у мене постійно поліпшувалися з кожним днем. Справа йшла до самого логічного завершення: до весілля. Я знала, що він збирається робити мені пропозицію. Втім, всі, думаю, цього чекали. Одного разу я стояла на кухні, готувала обід, і тут в двері постукали. Я вже зра діла.

Подумала, це Микита повернувся раніше, але, відкривши двері, я побачила не Микиту, а схожу на нього дівчинку років 5. Дівчинка з сумними очима простягнула мені записку: «Микита, це твоя дочка.

Вибач, у мене не було іншого вибору. У мене немає інших родичів, немає нікого, з ким я могла б залишити Злату. У неї у внутрішньому є кишені всі її документи. Мені залишилося зовсім недовго, менше місяця. Тому подбай, будь ласка, про те, щоб у нашої дівчинки була сім’я. Катерина».

Я запросила Злату на кухню, налила їй какао, пригостила булочками з корицею… Златі було 6, вона виявилася дуже розумною для своїх років дівчинкою. Ми з нею поговорили про всяке, тільки вона ніяк не роздягалася, так і сиділа в курточці перелякана. Коли з роботи повернувся Микита, він був трохи не в собі від побаченого.

Він підійшов до Злати, а та своїми величезними оченятами подивилася на нього і сказала: — Ось, який ти, мій тато. На наступний день, під моїм тиском, Микита поїхав зі Златою в kлініку і впевнився в своєму батьківстві. Виявилося, мій чоловік кілька років тому вів досить розгульний спосіб життя: клуби, випивка, зв’язку з сумнівними дамами… він Катерину не згадав, але Злату полюбив з перших же секунд, як побачив.

Мій наречений заявив, що він ні за що не кине свою дочку, а я не готова стати матір’ю 6-річної дитини, та й він, думаю, не готовий… у нього у самого дитинство в одному місці грає…

КІНЕЦЬ.