Я весь рік просто білкою крутилася, – каже Марина. – Нова робота всі соки вичавила, та ще я й підробіток свій не кидала, все прагнула грошей побільше заробити.

— Та вже, рік у тебе видався непростий, ще й проблеми з мамою довелося вирішувати, – погоджується подруга.

— Ну ось, до останнього ще зі звітом колупатися, шеф ясно дав зрозуміти, що у нас 31-го буде звичайний робочий день, щоправда, пообіцяв його скоротити на дві години: годину за законом перед святом, і годину за рахунок обіду, всі погодилися, а як інакше? Як я зрозуміла, ніяких корпоративів тут просто немає.

Начальство Новий рік не любить, за свято не вважає, каже, що і так жирно нам стільки відпочивати. А всі, і я в тому числі, цих січневих вихідних, чекають як манну небесну. Ну хоч трохи дух перевести, – продовжує Марина. – А тут чоловік, який, виявляється, вже запросив батьків і свою сестру з дитиною до нас, мовляв, у нас місця більше.

— А те, що до свята непогано б прибрати, та й у разі прийому гостей біля плити треба провести не одну годину, його не збентежило?

— Ні, як видно. І те, що непогано було, перш ніж рот відкривати, запитати мене – теж, – злиться Марина. При цьому він каже, що готовий допомагати, накривати і навіть картоплю може почистити. Але я ж знаю, звідки руки ростуть у мого чоловіка в плані готування. Замовити все готове? Я для цього працюю на двох роботах, так? І потім, готове – це явні косі погляди свекрухи, яка такого просто не сприймає.

— Ну так нехай тоді свекруха зі своєю донькою і несуть усе з собою, – вважає подруга.

— Вони принесуть. Два салати. Або салат і гаряче, сама розумієш, все інше доведеться робити мені. Але навіть якби мати чоловіка вирішила від щедрот своїх накрити галявину цілком і повністю сама, то однаково – я не хотіла гостей, і чоловікові казала, що не хочу, що із задоволенням би просто посиділа перед телевізором з тарталетками на журнальному столику, а в 00:30 уже відправилася б спати. Так, ось так, по-старечому, але я хочу спокою, тиші, відпочинку хочу.

Рік у Марини був справді метушливим: переїжджала до старшої сестри мама, у сестри в іншому місті зʼявилася друга дитина, є проблеми зі здоров’ям у старшого племінника, мама вирішила, що буде поруч. Трикімнатну квартиру мама планувала продавати, у ній є частка і Марини, і мами, і сестри.

У Марини з чоловіком минулої осені закінчився декрет, донька пішла в садок, Марина – на роботу. Коли з’ясувалося, що мама їде, то вирішило подружжя продати свою однокімнатну з невиплаченою іпотекою і викупити частки в родичів Марини. Тобто, трикімнатна тепер у їхньому розпорядженні, хоча банківський кредит тепер треба віддавати і він став навіть більшим, а ще хотілося Марині поміняти у квартирі меблі та ремонт зробити хоча б поступово.

Ще під час декретної відпустки Марина знайшла собі підробіток. Кілька годин на день, начебто й невеликі гроші, але сім’ю з іпотекою вони виручали суттєво. Вийшла на роботу, а через кілька місяців їй запропонували інший варіант, навіть із підвищенням. Страшнувато було міняти місце, особливо з огляду на те, що донька в садок ходить перший рік всього, але привабливі перспективи пересилили все.

Встигати все довелося буквально в один час: звикати до нового розпорядку доньки, розв’язувати проблеми з квартирами і переїздом мами, вникати в коло обов’язків на новій роботі, клопотатися про те, щоб відремонтувати за рік хоча б спальню й кухню, а ще й не кидати підробіток, бо гроші потрібні.

Марина зараз – основний добувач у родині. Заробляє більше за чоловіка. Відпустки цього року в неї не було, у вихідні займалася будинком і дитиною, вечорами підробляла або доробляла те, що не встигла зробити на новій роботі.

– Це добре, що донька доволі непогано в садок ходила, – каже жінка. – За рік – три лікарняні, з якими, треба віддати належне, мені допомагала свекруха, але все одно я занадто втомилася.

Мати чоловіка на пенсії, батько ще працює. Востаннє бабуся відсиділа з онукою на лікарняному в середині жовтня. А на початку листопада із заміжжя до батьків несподівано повернулася похмура сестра чоловіка: застукала чоловіка на зраді, взяла дворічного синочка і перебралася з ним до батьківської малогабаритної двокімнатної квартири. Розлучення ще не відбулося, але воно неодмінно буде.

Сестра в дуже пригніченому психологічному стані, батьки і брат стрибають перед нею всіляко. Витягують погуляти, на шопінг, розпланували, що влітку їдуть відпочивати. І ось тепер для сестри чоловіка свекри заручилися запрошенням сина на святкування Нового року. У сина, оскільки квартира трикімнатна, та й Насті треба змінити обстановку.

Але ж чоловік знав, як Марина чекає затишшя на роботі, можливості видихнути і тупо відлежатися на дивані. Вона йому багато разів говорила, що цього року вона не бажає ніяких компаній і гостей. Чоловік був згоден, що доньку вони вкладуть спати у звичайний час, самі зустрінуть Новий Рік і після чинно ляжуть спати.

— І ніякого готування, – каже Марина. – Звичайна вечеря, куплю для дитини солодощі, фрукти і торт, але це вже на ранок. Для себе бутерброди з рибкою чи ікрою і сир до ігристого. Усе. Я видихнулася. Уяви, яке було моє обурення, коли чоловік увечері закликав мене сісти за список необхідних продуктів і меню, бо до нас заявляться його родичі!

— Вони запропонували, Насті теж треба розвіятися, – як про само собою зрозуміле говорив чоловік. – А як я відмовлю? Та й потім, ну що такого, приготувати пару салатів, гаряче, нарізку і ще щось! Кинь ти, які клопоти! І потім, ти ж пам’ятаєш, що моя мама виручала нас із донькою, так?

— Свекруха чудова кулінарка, але вона ясно висловилася, що йде до нас у гості, – злиться Марина. – Мовляв, я щось принесу, але ти готуй, знайдете час. Тобто, ніякої магазинної їжі. І коли мені готувати? «Ви готуйте»? Вона чудово знає, що в сина в цьому плані лапки замість рук, а я доберуся до дому в кращому разі, до 16-ї години. Буду після своїх звітів швидко парити, смажити, прибирати, накривати, а потім у зворотному порядку?

— Кімнат у вас тепер три, діток укладемо в одній, самі посидимо по-сімейному, краса ж! Ми й так новосілля вашого не дочекалися, – заявила свекруха синові.

– Нічого, все Марина встигне, ну що там встигати!

Чоловік готовий закуповувати продукти, прибрати вдома, начистити овочів і зайняти доньку. Усе. Але Марина в жаху: вона не так хотіла. Відмовити грубо? Послатися на нездоров’я в останній момент? Так не повірять же. А різко щось сказати незручно, справді, виручали ж із дитиною.

— Чоловік, винен чоловік і злюся я, головним чином, на нього. Це він мав відмовити в категоричній формі, – впевнена Марина.

– Йому вони батьки, якщо й образяться, то не надовго. Я – зовсім інша справа. Перенести свято до них? По-перше, у них дійсно мало місця, а по-друге… як це змінює те, що я взагалі хотіла від самого початку зовсім іншого? Загалом, настрій – гірше нікуди, чоловіка бачити не можу, як уявляю – в жаху, а ти кажеш, відпочину…

Що скажете? Проблеми Марини бачить там, де їх немає? Подумаєш, 31-го напружиться, зате потім відпочивай – не хочу? Чи як?

КІНЕЦЬ.