Зайшов у свою двокімнатну холостяцьку квартиру. Добре, хоч квартира придбана до одруження, і дітей не було ні після першого, ні після другого шлюбу.Розслаблено сів на диван.

Тут на телефоні заграла мелодія.Посміхнувся, глянувши на напис:

– Привіт, мамо! Як здоров’я?

– Нормально. Синку, ти, коли приїдеш? На Восьме березня приїжджав і то одразу поїхав, а зараз уже липень. Батькові по господарству допоміг би.

– Приїду…

– Машина в тебе під вікном, сідай і приїжджай просто зараз!

– Сьогодні, не можу. Ми з друзями трохи відзначили. Сьогодні ж п’ятниця. Вже за кермо сідати не буду.

– Щось часто ти став, там у себе в поліції, відзначати.

– Ми такі ж люди, як і всі.

– Синку, а що в тебе з твоєю другою. Так і не зійшлися назад.

– І не зійдемося. Мамо, рік уже минув.

– Гліб, ти вже двічі був одружений, обидві від тебе пішли. Онуків ми з батьком так і не дочекаємося.

– Усе, мамо, завтра зранку приїду, поговоримо.
Звісно, майор Бойко міг би приїхати і сьогодні. Хто його зупинить? Але день був важким, втомився, хотілося просто полежати на дивані відпочити.
Ліг і не помітив, як заснув.
***
Прокинувся від чергового телефонного дзвінка. Глянув на дисплей і важко зітхнув:

– Слухаю.

– Виїжджай! Сварка у квартирі. Зараз адресу скину, криміналіст уже вихав.

– Кухонний боксер?

– Швидше навпаки. Жінка зателефонувала у швидку, каже напала на чоловіка. Вони нам подзвонили. За тобою машину вислав. Ви ж сьогодні відзначали.

Гліб приїхав на місце події. Звичайна сімейна сварка. Чоловікові, звісно, добре дісталося.

Закінчивши з усіма формальностями, вирушив пішки додому. Час уже за північ. Вирішив прогулятися перед сном.

Уже підходив до будинку. У тіні дерев побачив трьох хлопців, які оточили якусь дівчину. За її переляканим виглядом і через те, що час за північ, стало зрозуміло, що треба втрутитися.

– Нумо, розбіглися!

Для переконливості, надавав потиличників. Глянувши на його атлетичну фігуру, хлопці зрозуміли, що краще розійтися. Провівши їх поглядом, суворим голосом вимовив, звертаючись до дівчини:

– Тебе, як звати?

– Катя.

– Ти чому ночами гуляєш? Швидко додому!

– Не хочу я додому!

– Це ще що за новина?

– Татко зарплату отримав, він тепер усі вихідні гульбанити буде разом із мамкою. Ще їхній друг у гості прийшов, а в нас квартира однокімнатна.

– І що збираєшся всю ніч на вулиці провести?

– Не знаю.

– Ти де живеш? – почав допитувати Гліб.

– Біля кінотеатру.

– Це далеко. А як сюди потрапила?

– Хотіла в подруги заночувати, а її вдома немає, – дівчина дивилася на нього, а в очах світилася надія, що цей дядечко не залишить її саму вночі на вулиці.

– Перш ніж сюди йти, зателефонувала б.

– У мене грошей на телефоні немає.
“Що мені з нею робити? Відправити в соціальний готель, який більше схожий на гуртожиток? Начебто, дівчина нормальна. Їхати розбиратися з її батьками? О першій годині ночі?”

– Ходімо до мене! – рішуче вимовив він. – Не бійся, не чіпатиму! Завтра розберемося. Звати мене Гліб.

Його будинок був поруч, і хвилин за десять вони зайшли у квартиру. І тільки тут йому спала на думку:
“А якщо хтось дізнається, що вона була в мене вночі? Краще б я її додому відвіз. Тепер уже не виженеш”.

Потиснув головою і, зітхнувши, запитав:
– Тобі скільки років?

– Сімнадцять.

– Зараз чаю поп’ємо і спати, – твердо вимовив господар.
А вона якось уважно оглянула кімнату і вішалку і радісно посміхнулася.

“Ох, ти! – промайнула думка в господаря. – Схоже, переконалася, що я не одружений.
Пройшов на кухню, увімкнув електрочайник і підійшов до холодильника, роздивляючись, що там підходящого є. До нього підійшла дівчина:

– Гліб, давайте, я приготую вечерю!

– Та в мене в холодильнику нічого особливого немає.

– Я звикла готувати з нічого.

– Ну, приготуй!
Господарю навіть стало цікаво, що в неї вийде.
Через півгодини вони пили чай із солодкими грінками, які виявилися дуже навіть їстівними і так швидко зникли.

– Гліб, вам грінки сподобалися? – з якимось трепетом у голосі запитала юна куховарка.

– Дуже сподобалися!

– Я вам завтра вранці ще приготую.

– Усе! Лягай спати! Спальня твоя.

– Зараз на кухні приберуся!
Незабаром дівчина з’явилася в кімнаті, де господар дивився, або вдавав, що дивиться, телевізор.

– Гліб, можна помитися? – схоже, це ім’я вона готова була вимовляти через кожну хвилину.

– Мийся.

– Дякую!

– Так, Катю, – підійшов до шафи. – Подивися, там якийсь жіночий одяг є.

– Ви одружені?

– Від останньої дружини залишилося. Викинути, все руки не доходять.

Кімнати у Гліба прохідні, і через півгодини Катя з’явилася в його кімнаті в халатику, в якому зазвичай з’являлася його попередня дружина. Зупинилася, видно чекаючи якогось рішення. Гліб вказав пальцем на іншу кімнату і наказав:

– Іди спати!

Сам обполоснувся під душем. Ліг на диван і, трохи покрутившись, заснув.

Уранці його розбудило якесь брязкотіння, яке доносилося з кухні. Згадав учорашній вечір і початок ночі, і мимоволі посміхнувся.
Умився і зайшов на кухню. Одразу на столі з’явилися грінки і кава, а на обличчі дівчини віддана посмішка:

– Гліб, сідайте снідати!

– Дякую! – схвально посміхнувся у відповідь. – Теж сідай!

Коли та сіла, він став розповідати план на сьогоднішній день.

– Зараз поїду до батьків, дорогою завезу тебе додому і поговорю з твоїми батьками, поки що по-хорошому.

– Вони не зрозуміють, – дівчина насупилася, додому її не хотілося.

– Не зрозуміють, значить, буде по-поганому.

Гліб підійшов до своєї машини, відчинив праві передні дверцята і суворо вимовив:

– Сідай!
Але для дівчини ці слова, схоже, прозвучали чарівною музикою.

Усю дорогу вона із захопленням дивилася на свого супутника. Поки не доїхали до будинку. Коли машина зупинилася навпроти під’їзду, настрій у Каті одразу зіпсувався.
Коли підійшли до дверей квартири, вона якось винувато промовила:

– Там, напевно, друг тата. Він завжди кулаками розмахує.

– Відчиняй

Зайшли в брудну квартиру, але бруд був не застояний, а свіжий. Видно господарі іноді робили прибирання. З кухні вийшла господиня, здивовано подивилася на доньку і чоловіка поруч із нею та злякано кивнула головою:

– Вітаю!
Тут із кімнати вийшли двоє чоловіків із глибоким похміллям.
– Ти, хто такий? – самовпевнено вимовив той, хто йшов попереду.

– Катю, твій батько, який? – запитав Гліб у дівчини.

– Другий.
Він різко схопив першого за комір, злегка підняв:
– Ще раз побачу тут, не ображайся!

І чоловік вилетів за двері. Дівчина взяла його черевики і кинула навздогін за господарем.
Гліб дістав посвідчення і представився:
– Майор Бойко, поліція!
Зачекав поки ті прийдуть до тями і запитав:

– Чому ви так ставитеся до своєї дочки?

– Так… ми… нам зарплату перевели…

– Ще раз дізнаюся, що ви образили Катю, – зрозумівши, що досить добре залякав їх, доброзичливо додав. – Сподіваюся, цього ніколи не станеться. Ви добре зрозуміли?

– Так, – вимовили одночасно батьки й закивали головою.

– До побачення. Катю! – Гліб усміхнувся дівчині й вийшов.
***
Весь день він допомагав батькові по господарству.
Увесь вечір мати вичитувала його за те, що він такий недолугий, уже дві дружини від нього пішли, що скоро вони з батьком підуть на пенсію, а онуків так і немає.

Вислухавши нотації матері, він пішов спати. Незважаючи на сільський спокій і втому, відразу заснути не вдалося. Згадалося життя з першою і другою дружиною.

З першою зійшлися, коли йому було двадцять п’ять, а тій тільки вісімнадцять, в інституті вчилася. Жили небагато. Почалися закиди на його адресу, які дратували все більше й більше. Незабаром розлучилися. Дружина знайшла якогось заможного старого і поїхала з ним закордон. Найімовірніше, спочатку знайшла, а потім розлучилися.

Одружився вдруге, теж на молодій. Чомусь, хоч він і був похмурим, дівчата вважали його романтичним чоловіком. Може за атлетичну фігуру та відчайдушну сміливість. Незабаром романтична пелена зійшла з очей і цієї дружини. Знову почалися закиди, що не вистачає грошей, що приділяє мало уваги дружині. Дитину заводити, і ця дружина не поспішала.

Потім сталося зовсім уже неймовірне. Гліб застав свою дружину з коханцем, дісталося обом. З дружиною через місяць розлучилися. Бажання одружитися втретє не було. Так і заснув, і снилася йому Катя, яка господарює на його кухні, така юна і красива.

Скінчилися вихідні. Почався новий робочий тиждень. У понеділок роботи завжди побільше, треба недільні справи здати. Повертався додому пізно, вийшов з машини, попрямував до свого під’їзду і… побачив Катю, яка кинулася йому назустріч, з якимось пакетом у руках:
– Вітаю, Гліб!

– Катю, що трапилося? – але глянувши на її сяючу фізіономію, все зрозумів.

– Просто хотіла вас побачити, – затараторила вона, немов боячись, що її зараз зупинять і відправлять додому. – Давайте, я вам що-небудь на вечерю приготую!

– Заходь! – відчинив двері під’їзду.
Мовчки дійшли до його квартири. Побачивши, що обличчя дівчини стало розгубленим, усміхнувся:
– Іди, готуй, якщо обіцяла!

– Зараз! – її обличчя знову стало щасливим, і вона кинулася на кухню.

А сам господар попрямував до ванної кімнати:
“Скільки ж вона мене чекала. У нормальних людей зміна закінчується о четвертій, нехай п’ятій. Значить, чекала понад дві години. Треба якось простіше все їй пояснити”.
Помивши руки, зайшов на кухню, сів на стілець і поставив перше запитання, яке спало на думку:
– Катю, батьки не ображають?

– Ні, сьогодні на роботу пішли, і друг тата зовсім не показується, – і раптом запитала. – Я у вас у холодильнику фарш знайшла. Ви макарони по-флотськи любите?

– Не знаю. Кілька разів пробував їх приготувати, виходило не дуже… Я з фаршу котлети смажу.

– Зараз дуже смачні вам приготую і швидко.
Зі свого пакета вона дістала якісь приправи. Заблищали ножі й ложки. Чомусь Глібу перехотілося говорити про серйозне, хотілося просто сидіти й дивитися на цю дівчину.

– Ти, де вчишся?

– У кулінарному коледжі, уже на другому курсі. Я завжди любила готувати. Мамі постійно ніколи було. Давно їм готую, років з чотирнадцяти. Ось подивіться, як смачно буде.
***
Не минуло й години, як вони сиділи і їли макарони по-флотськи. Гліб їв за обидві щоки, з тим, що він готував, і не порівняти. Повечеряли, дівчина прибрала на кухні, а він так і не наважувався почати серйозну розмову, нарешті почав:

– Катю, мені вже тридцять п’ять, я дорослий дядько, два рази був одружений, але дружини пішли від мене.

– Значить вони не любили вас.

– Може, і не в цьому справа. Розумієш, я не створений для нормального сімейного життя. Не вмію готувати, не вмію підтримувати порядок удома.

– Ну, і що ж? Я буду…, – застигла з широко розплющеними переляканими очима, розуміючи, що вирвалося те, про що говорити не варто було.

– Катю, тобі коли вісімнадцять виповниться?

– Через вісім місяців двадцять другого березня .

– Ти зустрінеш нормального хлопця і все в тебе буде добре.

– Не хочу я нікого, крім тебе! – закричала дівчина, несподівано перейшовши на “ти”. – Буду завжди тебе кохати!

– Катю, зараз я відвезу тебе додому! І поки тобі не виповниться вісімнадцять, ми з тобою зустрічатися не будемо. Знайдеш нормального хлопця, я буду за тебе радий. Збирайся!
***
Сьогодні Гліб прийшов з роботи раніше. Завтра вихідні, а може просто кінець березня. Погода поки що хоч і не весняна, але весна вже відчувається.

Була і ще одна причина. Дедалі частіше й частіше останнім часом згадувалася та дівчина, з якою він зустрівся влітку минулого року. І зараз сидів на дивані й думав про неї:
“Схоже, у Каті все добре. Нехай буде щаслива, – прикрив очі, і знову з’явився її образ. – Може, це доля послала її мені, а я втратив свій шанс стати щасливим і зробити щасливою її”.

Роздав боязкий стукіт у двері. Кинувся в передпокій, відчинив двері і мимоволі із самого серця вирвався крик:
– Катю! Заходь!

– Гліб! – вона переступила поріг, її очі сяяли.

– Мені сьогодні вісімнадцять років виповнилося. Ти мене не виженеш?

– Я тебе не відпущу! – і ніжно обійняв дівчину.