Уляна присвятила своє життя Василю, хоч і знала, що ніколи з ним не відчує смак материнства. Жили вони один для одного і ось тепер, коли сестрі 38 стукнуло, Василь подав на розлучення і взяв собі за дружину жінку з двома дітьми. “Я дуже хотів стати татом, а з тобою це не можливо”.

Все Василь перекрутив в свою сторону. Таке враження, ніби Уляна йому дитинку не могла подарувати. Але як тепер допомогти сестрі, я не знаю.

Мені дуже жаль свою сестричку, але я не знаю, як маю їй допомогти.

Нас у батьків троє дівчат.

Мені 45 років, середущій Галині 42 і наймолодшій Уляні 38.

Виросли ми в селі, всі троє вийшли заміж. В мене два сини, вже дорослі козаки. В середущої також хлопчик, а ось наймолодшу життя вирішило потріпати.

Жили ми дуже бідно. Тато з мамою колись працювали на фермі. Грошей ніколи не було, але найголовніше, в нас була їх любов.

Ми з Галиною залишились жити в цьому ж селі, а ось Улянка після навчання так в місті і залишилася.

Мала деяких хлопців, а потім зустріла його, кохання свого життя – Василя.

Ще до шлюбу вони вже жили разом. Ми всі раділи, що в сестри все гарно склалося. Єдине, що нас бентежило, що в них немає діток.

Я акуратно питала, що не так, та Уляна відповідала, що їм і так добре, а коли Бог дасть, тоді й будуть.

А згодом я дізналася, що проблема у Василя. Він в дитинстві перехворів якоюсь недугою і стати батьком не зможе.

Та сестра дуже кохала Василя і вирішила бути з ним до останнього. Нам було жаль Уляну, та ми змирилися з її вибором. Мій молодший син її похресник, тому вона була частим гостем в нашому домі.

Я бачила з яким трепетом Уляна дивиться на племінника, але жодного разу і словом не обмовилася, бо не хотіла поставити чоловіка в незручне становище.

Минали роки. Не стало нашого тата, а через п’ять років і мами. Важке життя і робота далися в знаки.

І ось тепер, коли так усім важко, нашу сестру, яка всю себе присвятила і віддала чоловіку, Василь покидає.

Він зустрів розлучену жінку з двома дітьми і зрозумів, що це кохання його життя.

– Я хоч так відчую, що це таке бути татом. Мені цього з тобою дуже бракувало з тобою, – сказав Василь, коли пакував речі і йшов.

Уляна була сама не своя. Вона мала в Україні хорошу роботу, працювала в сало краси косметологом. Все вона кинула і подалась в Європу, щоб забутися.

Уляні дуже важко, я це відчуваю навіть на відстані, але я не знаю, як їй допомогти.

Вона пожертвувала собою, своїм материнство заради Василя, а залишилася ні з чим. А ось Василь живе собі в своє задоволення, а чужі діти його називають татом.

Чому така несправедливість? Як допомогти сестрі все пережити?

Джерело