Я вийшла заміж у 22 роки за свого сусіда. Ми з ним давно були знайомі та часто стикалися у під’їзді. Якось він запропонував мені прогулятися, власне кажучи, саме так і почалися наші стосунки.

Ми за два роки одружилися. Моя мама не надто схвалила мій вибір, вона завжди чомусь недовірливо ставилася до Дмитра. Але я не бачила причин сумніватися у ньому.

Через рік після весілля у нас народилася донька, а ще за три роки син.

Багато подруг заздрили, що в мене такий чудовий чоловік. Так, було чому, чого вже таїти. Діма не пив, не курив, був сімейним, з друзями не вештався, всі гроші приносив у будинок.

Про такого чоловіка багато хто тільки може мріяти. Він сам хотів, щоб у нас з’явилася третя дитина! Це сталося з його ініціативи.

Але ось коли нашому молодшому синові було всього рік , Діма оголосив, що йде до моєї найкращої подруги. Це було як грім серед ясного неба.

Я не думала, що двоє найближчих людей можуть мене ось так зра дити!

Документи на розлу чення вже подано, я збираюся так само подати на аліменти, але як жити далі не знаю.

Як я сама впоратимуся з трьома малолітніми дітьми? Як після того, що сталося, довіряти людям?

КІНЕЦЬ.