Він ніколи не думав, що може втрапити в халепу. Самовпевнений, цілком собі самодостатній Сергій був на диво романтичним чоловіком.

І в неповні тридцять все ще був у пошуках свого щастя. Кар’єра кар’єрою, вона йшла непогано, а ось особисте життя поки що не складалося…

Не подобалися йому надто нафарбовані панянки із завищеними потребами.

А скромні дівчата чомусь відмовляли йому у спілкуванні, сором’язливо опускаючи очі й бурмочучи щось на кшталт:

– У мене хлопець є вже. Або: – Я не готова до стосунків поки що.

Було таке враження, що вони уникали його…

Жив Сергій поки що з батьком, мами не стало, коли він ще студентом був.

А його батько Михайло Дмитрович так більше й не одружився поки що.

Хоча йому ще й п’ятдесяти не було, і зовнішність була цілком підходяща для солідного забезпеченого чоловіка, але він не шукав нікого, і стосунків не прагнув.

– Тобі потрібне окреме житло, сину, – сказав йому якось батько. – Мене, напевно, соромишся, дівчат не приводиш у гості.

– Та ні, просто й дівчат нема підходящих, – посміхнувся син.

Але про своє житло він задумався було, як тут трапилася велика неприємність.

Вже який рік батько скаржився на серце, але зі своїм бізнесом за здоровʼям ніколи стежити йому не було.

І ось він раптово зліг. Йому зробили процедури. Все пройшло успішно. А ось період відновлення затягнувся.

Сергій щодня відвідував батька, вів бесіди з лікарем і благав персонал доглядати його, щоб він додому не втік.

Але Михайло Дмитрович виявився напрочуд слухняним, додому не поспішав.

Сергій дивувався спочатку, надто це було не схоже на батька.

А потім зʼясувалося несподіване.

Догляд, турбота, окрема палата, нагляд лікарів та… Дуже симпатичної медсестри Оленочки!

Сергій давно звернув на неї увагу: висока, з гарною фігурою, блондинка років тридцяти з невеликим, вона справляла дуже приємне враження. Олена завжди посміхалася тією спокійною посмішкою, яка ніби казала: не переживайте, все йде добре.

Якось Сергій помітив, як Оленка поправляла батькові подушки, а той нишком взяв її руку, погладив і притулив до своєї щоки.

Сергій щось пробурмотів, а Олена поспішила вийти з палати.

Сергій підійшов до батька. Обличчя чоловіка було спокійне, повіки прикриті, на обличчі посмішка.

Так, він був гарний, вдівець під п’ятдесят. Густе волосся, тільки от сивини додалося. Розумні очі, виразний рот і прямий ніс. Сергій пам’ятав, як він любив свою дружину і після того, як її не стало, романів не заводив.

А тут раптом така сентиментальність! У глибині душі Сергій був радий за батька, що він одужує, надає увагу жінці, а можливо, і не одній з лікарняного персоналу.

Прекрасно, але ось що стосувалося Оленки, він і сам уже відчував до неї дещо!

Довідався, що Олена незаміжня і не була, живе одна. Але чи є у неї близький друг, цього Сергій не знав, тому не наважувався поки що виявляти свої почуття.

Зате батько не губився зі своїми ніжностями! Це трохи спантеличило Сергія, але прямо не спитаєш.

Справа йшла до виписки. Сергій вийшов від батька, і прямуючи до стоянки зустрів Оленку. Вона йшла із зупинки автобуса швидкою ходою прямо йому назустріч. Вона анітрохи не здивувалася, побачивши його, привіталася і тут же заговорила:

– Сергію Михайловичу, вашому батькові після виписки знадобиться допомога. Потрібно робити ранкову зарядку, серйозно стежити за режимом харчування, виводити його на прогулянки. Ви впораєтеся з цим?

Сергій забарився і подумав, що навряд. Він працює і не зможе проводити вдома цілі дні. Увечері немає проблем, але вдень… Все це він постарався пояснити Олені, вона трохи подумала і сказала:

– Я, мабуть, змогла б узяти відпустку та допомогти вам. Тим більше Михайло Дмитрович уже звик до мене. Поговоріть із ним. Якщо він не відмовиться, то я не проти.

Сергій розгубився, це була несподівана пропозиція, але водночас чудовий вихід зі становища! Оленка в будинку, професійна допомога батькові, належний догляд. Вечорами він зможе проводжати її додому, прогулянка вечірнім містом, кава у затишному кафе…

– Ви мене чуєте, Сергію Михайловичу, – долинув до нього голос Олени і відволік його від думок, що далеко пішли вперед.

– Так звичайно. Прекрасна ідея, я поговорю з батьком, – поспішно відповів він і запитав, щоб усе виглядало як ділова розмова: – Скільки коштуватимуть ваші послуги? Я маю на увазі, щоб ви не соромилися і призначали відповідну ціну.

– Ви спочатку з батьком переговорите, якщо він не заперечує, тоді й вирішимо. Існують ціни на такі послуги.

На цьому вона попрощалася з ним і пішла швидко і красиво, ніби човен за вітром поплив.

…Наступного дня Олена була вихідна, і за батьком доглядала інша медсестра, у віці і не дуже привітна.

Різниця відчувалася помітна. Коли вона вийшла з палати, Сергій налив батькові склянку соку і розповів про розмову з Оленою.

– Ну як, ти згоден? Кращого варіанта нам все одно не знайти. Прийде ось така, – і він кивнув у бік дверей.

– Ще б пак! – одразу відповів батько. – Згоден, звичайно. Тільки один момент, Сергію. Я помітив, як ти дивишся на Олену. Ти маєш якісь плани на неї?

Сергій не відповів, а тільки здивовано знизав плечима. Чому батько питає? Чи він і сам зацікавлений? Не в його стані мріяти про любовні пригоди.

Джентельменські залицяння та знаки уваги – це цілком у його дусі, але на що ще він може розраховувати у своєму віці та стані здоров’я? А ось у них із Оленкою цілком могло б і скластися…

Зрештою батька виписали і Сергій забрав його додому, а в їхній родині з’явилася ця чудова молода жінка, з якою батько буквально розцвітав на очах.

Щодня Сергій проводжав Олену до зупинки. Від пропозиції відвезти її додому вона відмовлялася, тим більше від кави в кафе.

Одного вечора йшов проливний дощ, а Сергій затримався на роботі.

Вдома на кухні він побачив Олену й батька. Вони пили чай і мирно розмовляли. Побачивши Сергія, Олена поспішила додому і попросила викликати таксі.

– Ну ні, я відвезу вас, – заявив Сергій категорично.

Батько його підтримав і вийшов у коридор, щоб провести свою доглядальницю, поцілувавши їй руку на прощання.

– Ну це занадто, – майнуло в голові у Сергія.

І по дорозі він нарешті зважився, зізнався Олені у своїх давніх почуттях.

Сказав, як вдячний їй за все, що він вільний і готовий до серйозних стосунків. Зізнався, як вона подобається йому і вже давно, і як він мріє про взаємні почуття.

Після його слів настала напружена тиша, і нарешті він почув її голос:

– Сергію Михайловичу, вибачте мені, але… Я скоро стану вашою мачухою. Я люблю вашого батька і вже погодилася вийти за нього заміж. Я думала, що він вам сказав.

Сергій ніби поперхнувся, потім подивився на збентежену Олену і пробурмотів:

– Вітаю… Але я не знав. Вибачте, що погарячкував зі своїм зізнанням. Беру свої слова назад.

Вона пішла, а він сидів у машині, збентежений, засмучений, сварячись на себе і ображаючись на батька, що той не сказав йому…

…Через три місяці відбулося весілля Михайла Дмитровича й Олени. Таким щасливим, здоровим і молодим Сергій батько давно не бачив!

Він був дуже радий за нього і щиро щасливий.

Вони обмінялися з Оленою квартирами – вона переїхала до батька, а Сергій заселився в її затишну однокімнатну квартиру.

Спочатку він відчував якусь незручність у присутності своєї «мачухи», але в душі дякував їй, що вона не розповіла батькові про його конфуз…

…А незабаром Сергій зустрів своє кохання – милу і дуже красиву Олю.

Батько мав рацію свого часу – знайти власне житло. Це додало Сергію впевненості в собі, і він уже точно знав, яку жінку він хоче бачити поруч.

І йому пощастило – він таку знайшов…

КІНЕЦЬ.