Навесні під час садово-городніх робіт у Сергія зламалася лопата. Коли він оглядав її, дружина нагадала йому про іншу лопату, подаровану на день народження.

– Я подарунками не користуюсь, – пояснив Сергій.

Він вважав, що все потрібно заробляти і купувати самому, відмовляючись навіть від подарунків родичів, за винятком найближчих. Це дивацтво передалася йому від прадіда.

Дружина наполягла на тому, щоб він скористався подарованою лопатою, адже він не мав іншого вибору.

Неохоче Сергій дістав її з сараю. Під час роботи із високоякісною лопатою Сергій виявив глиняний горщик, наповнений золотими монетами.

Переконавшись, що ніхто не бачив, він швидко сховав скарб у сараї.

Пізніше Сергій обговорював із дружиною, як розподілити уявне багатство від виграшу лотереї між дітьми, розмірковуючи про справедливість та можливі сімейні конфлікти на цьому ґрунті.

Він не хотів розповідати дружині про знахідку та сам хотів вирішити долю цих монет.

Після глибоких роздумів, опівночі, Сергій ухвалив рішення.

Наступного ранку він закопав скарб під старою яблунею. «Так не буде сімейних розбірок», – подумав він, – «за десяток років я сам вирішу, хто з онуків на нього заслужив.

Як казав мій прадід, що не зароблено нами, то не повинно бути нами витрачено. Заспокоївшись, Сергій пішов снідати і почав свої звичайні справи.