Іван сидів біля ганку, а перед ним валявся велосипед. Дядько Василь помітив і підійшов до нього. Хлопчик розповів, що мама вдома, але спить. Він сумував, бо велосипед зламався. Дядько Василь обіцяв полагодити його.

– Іване, ти сьогодні їв? – запитав раптом чоловік.

– Їв манну кашу.

Я люблю манку, але тільки теплу, – з характерною наїв ністю Іван знизав плечима.

– А ти холодну їв?

– Так, мама не дозволяє самому включати газ. Дядько Вася важко зітхнув.

Хлопчик їв вчорашню кашу, а мама спала. Всі в селі знали про неї. Олена не гуляща, але ось за дитиною не доглядає… така вона людина. Олена не хоче працювати, любить спати. Її чоловік рік тому пішов з життя. Вона любила скаржитися на життя.

Але коли їй хтось пропонував роботу, вона відмовлялася, посилаючись на те, що Ваня залишиться один. В селі є дитячий садок. Іван ходив туди, коли батько був живий. Він збирав хлопчика вранці і проводжав в сад.

А зараз мама стверджує, що для саду немає грошей. Так і жила Олена зі своїми виправданнями. Дядько Василь часто запрошував хлопчика в гості, годував його пиріжками. Віра Павлівна, свекруха Олени і бабуся Вані за сумісництвом, приїхала несподівано для Олени.

– Хто тебе кликав? Ти нас запитала: чи хочемо ми з тобою жити? – замість теплого прийому, Олена зустріла свекруху з такими словами.

– Ніхто тебе і не питав. Можеш поїхати до своєї матері, а я прийшла за онуком доглядати, – відразу стало ясно, що Віра Павлівна була налаштована рішуче.

Олена скаржилася продавщиці на ситуацію, що відбувається. А та не стала її захищати. Сказала все, як є. Всі давно помітили, що жінка не стежить за дитиною, а той ходить голодний і брудний.

– Ти вдячна повинна бути свекрусі, що вона приїхала допомагати! А то без неї бідний хлопчик пропав би зовсім, – сказала звичайна продавщиця.

Олені нічого було сказати, вона лише завищала і вийшла з магазину. Через кілька днів за покупками прийшов Іванко. Бабуся Віра написала список того, що потрібно принести.

– А чому мама чи бабуся не прийшли, Ваня? – з посмішкою запитала продавщиця.

– Бабуся в городі, а мама на роботу вийшла, вона зараз звикає – з тією ж наївністю відповів Ваня.

– А чому звикає? Що це означає? – продавщиця на секунду дитину й справді не зрозуміла.

– Бабуся сказала, щоб мама звикла до роботи. Ось вона і звикає.

КІНЕЦЬ.