Весільне святкування було в самому розпалі, коли раптово в зал зайшла Марія. Наречена відразу напружилася.

— Чому вона тут? — прошепотіла Оксана, з острахом дивлячись на чоловіка. — Я ж просила тебе її не запрошувати!

— Спокійно, люба, — Олег узяв її за руку. — Хіба така дрібниця може зіпсувати наш день?

— Але я ж просила…

— Я її не запрошував…

Тим часом гості радісно вигукували:

— Гірко! Гірко!

Довгий і ніжний поцілунок молодят перервало оголошення ведучого:

— Настав час для нареченої кинути букет! Давайте подивимося, хто наступною піде під вінець!

Дівчата залишили свої місця й утворили коло. Оксана стала в центрі, її біла сукня виглядала розкішно — саме така, про яку вона мріяла ще місяць тому. Нарешті вона здійснила свою мрію й стала дружиною свого начальника — успішного та заможного чоловіка.

Вона повернулася спиною до гостей і кинула букет. Коли Оксана обернулася, її серце стислося — квіти опинилися в руках Марії.

— Дівчина, яка зловила букет, просимо вас до мікрофона! Представтесь! — запросив ведучий.

У Оксани перед очима промайнуло все життя. Вона згадала себе маленькою дівчинкою, як бігла берегом річки, як кричала про допомогу. Тоді вона покликала дорослих, щоб урятувати Миколу, старшого на п’ять років хлопця, який мало не втопився.

— Дякую тобі! — усміхнувся він, коли рибалки витягли його з води. — Коли виростеш, я одружуся з тобою!

Ці слова стали для неї справжньою обіцянкою. Вона чекала. Вона любила. І він ніби справді виконав свою обіцянку… Але пізніше все пішло не так.

Спершу вони були щасливі: скромне весілля, очікування дитини. Але згодом він став усе частіше не приходити додому, виправдовуючись роботою. Коли ж Оксана зрозуміла, що це брехня, свекруха лише зітхнула:

— Терпи, Оксаночко, всі чоловіки такі.

Проте містечко гуділо чутками про його численні романи. Як тільки народилася їхня дочка Оля, Оксана пішла від чоловіка. Але він двічі умовляв її повернутися. Вона поверталася, сподіваючись на краще, але все повторювалося знову й знову.

Врешті вона поїхала в місто, залишивши Олю з батьками. Тепер вона була налаштована інакше: жодних помилок, жодних почуттів — тільки розрахунок.

Оксана змінила документи, прізвище, почала нове життя. Її влаштували секретаркою у фірму Олега — молодого бізнесмена, з яким її тітка була добре знайома. Там вона швидко обійшла всіх претенденток на його увагу, зокрема Марію, яка була закохана в боса.

І ось вони одружилися. Але єдине, про що Оксана мовчала, — її дочка. Вона вирішила, що розповість Олегу про Олю пізніше, коли вони вже матимуть спільних дітей.

Але потім вона дізналася, що Марія їздила в її рідне містечко. Що вона дізналася?

Марія підійшла до мікрофона.

— Доброго вечора, мене звати Марія. Я працюю на Олега Андрійовича. Мене ніхто не запрошував, але я прийшла…

Оксана міцно стиснула руку чоловіка.

— Так що ж ти, люба, не хвилюйся. Я все знаю, — Олег посміхнувся.

— Що? Що ти знаєш?

— У мене для тебе сюрприз.

Оксана завмерла, коли побачила, як у зал зайшла її мама, а поруч із нею — її донька Оля в ошатній сукні. Дівчинка щасливо кинулася до матері, а Оксана розплакалася й обійняла її.

— Але звідки… Як ти дізнався? Пробач мене…

— Про це потім. А зараз святкуємо! — усміхнувся Олег.

Марія тим часом продовжила:

— Я просто хотіла привітати молодят і побажати їм щастя!

У зал внесли подарунок від колективу.

Оксана поглянула на Марію.

— Ти приїхала тільки заради цього?

— Звичайно, — усміхнулася вона. — Я впевнена, що теж зустріну свого принца. Всьому свій час.

— Дякую… — прошепотіла Оксана й обійняла її.

Тепер вона розуміла, що її шлюб — не лише вигідний союз. Вона справді любить цього чоловіка. І він — її теж.

А Олег знав усе з першого дня. Він давно дізнався про її минуле, але вирішив боротися за свою жінку. Він знав, що Оксана стане матір’ю його дітей. І тепер у них попереду було спільне майбутнє.

КІНЕЦЬ.