Ось уже не думала, що колись для мене буде проблемою ім’я дитини. Старшу дочку звуть Поліна, торік восени з’явилася ще одна дочка.

Весь час, я ходила з думкою у голові, що вона буде Настя. Але чоловікові категорично не подобалося це ім’я. Йому подобалося Олена. Мені не подобалося.

Багато роду з таким ім’ям, і мама Олена у мене. У результаті ми обрали інше ім’я — Мілана. Що сталося в лікарні, не знаю, але я піддалася застереженням чоловіка і записала Оленою.

Але ще перебуваючи в лікарні, розумію, що ім’я не її, і що я не можу його прийняти. Пішла міняти, але мені сказали, що пізно тепер тільки через суд.

У результаті два місяці я намагалася звикнути до імені, але не змогла. Не могла дитину називати ним. Звали всі вдома її Елі, це скорочення імені цієї країни. Начебто і я стала так називати, але як тільки хтось питав, як повне ім’я, мене прямо як струмом било, мені не хотілося його вимовляти вголос, мені не хотілося його взагалі говорити повністю.

У результаті я зважилася на зміну імені. Але оскільки усі її вже звали Елі коротко, і дитина і знайомі, і всі-всі-всі, вибрали на заміну Еліна.

Для мене воно звучить ніжніше, ніж Олена. Суд схвалив ім’я. Тепер вона у нас Еліна. І ось тут виникають інші проблеми з моєю головою. А чи правильно я зробила?

Але й те ім’я я не могла прийняти, і жити так було важко, не називаючи дитину ім’ям і без радості говорити.

Після зміни деякі почали говорити, що надто вже співзвучні імена. Поліна-Еліна. Хоча я на той момент не звернула уваги.

Загалом не знаю, що відбувається зі мною. Гормони може бути? Але ім’я вже змінено, але немає 100% задоволення.

Бо, мабуть, надто вже я була налаштована на ім’я Настя. І так я заплуталася сама в собі, що агресії не вистачає.

Ні-ні, та почну думати, а чи підходить ім’я Еліна? А може, хай би була Оленою. Як бути?

КІНЕЦЬ.