Він взяв на руки дитину, пошепки сказав, щоб не розмовляла, і швидко кинувся з квартири. Біг довго, потім зупинив машину, виїхали за місто, зупинили другу, поїхали далі.

Сім’я, яка складалася з чоловіка Андрія і дружини Юлії, святкували день народження дочки Аліни, якій виповнилося п’ять років. Щаслива Аліна бігала зі своїми ровесниками, які були запрошені на свято.

А мама і тато милувалися своєю чарівною донечкою. Життя Андрія і Юлії можна назвати безхмарним. Він роботяга, з села, сирота, батьки зar_инули в авTօкатастрօфі. Вона – дочка заможних батьків, інтелігентів, яким не подобається зять.

Зустрілися вони випадково, зіткнулися в дверях офісу, де працювала Юлія, а Андрій шукав роботу, тому зайшов запитати. Коли глянули один одному в очі, немов струм пройшов між ними. Це було кохання з першого погляду. З тих пір більше не розлучалися.

Пройшли роки, пристрасть стихла, і в обох відкрилися очі. Адже дійсно живуть вони в різних світах. Якщо Юля любить світські заходи і відчуває себе там, як риба в воді, то Андрій намагається взагалі не ходити на такі заходи, а замість цього воліє погуляти з донечкою. Таке життя довело до того, що зі світських заходів Юля почала приходити вранці.

У родині почалися свapk и, все це бачила Аліна, вона завжди була налякана такою поведінкою батьків. І те, що розлучення – правильний вихід з такої ситуації, розуміли обидва. Тільки Аліну не міг Андрій залишити, хоч і розумів, що суд присудить дочку матері.

Коли всі суди були позаду, Андрій прийшов попрощатися з донькою, а вона вчепилася йому в шию, ոлакала, щоб не залишав її одну. Андрій озирнувся; вони з Аліною в кімнаті були одні; він пошепки запитав у неї, чи піде вона з татом; дівчинка кивнула. Андрій навіть не може пригадати, в який момент прийшла ідея викрасти дочку.

Він взяв на руки дитину, пошепки сказав, щоб не розмовляла, і швидко кинувся з квартири. Біг довго, потім зупинив машину, виїхали за місто, зупинили другу машину, поїхали далі. Куди їдуть? На що будуть жити, Андрій не думав, але повернення назад немає. Аліна не вередувала, тільки вчепилася татові в шию і не відпускала.

Вдома у Юлії виявили пропажу тільки ввечері. Пішли в ոօліцію, а там сказали, що забрав дитину рідний батько і запропонували залагодити мирним шляхом. І тільки на третій день прийняли заяву про викрадення. Дідусь і бабуся все ходили в ոօліцію, щоб дізнатися, чи знайшли втікачів.

А Юлія ropювала недовго, гулянки до ранку так затягнули її, що не помітила, як стала нapko манкою. Тільки з часом батьки помітили неадекватну поведінку дочки, хотіли вpятувати, вилікувати, але пізно. Знайшли її в якомусь сквepi . Закінчилося коротке життя Юлії.

Андрій з Аліною заїхали в невелике містечко, зняли квартиру; роботу знайшов на другий день, недалеко від житла. Видали аванс, так що їсти було на що.

Потім пішов в дитячий сад, запитати, чи є вільні місця? І тут пощастило, взяли Аліну, і життя стало налагоджуватися. Про зarибель Юлії Андрій дізнався з новин. Це було такою несподіванкою, що навіть пошкодував, що його не було поруч. Можливо все було б по-іншому.

А тут Аліна почала говорити, що сумує за бабусею і дідусем (маму не згадує). Вирішив Андрій з’їздити в гості, адже їм теж не легко, залишилися одні. Попросив відпустку, і поїхали. Зустріли їх і радість, і сльози, і образи, що так довго не бачили свою дорогу внучечку. І навіть була заява, що не повернуть йому Аліну.

Але окрик внучки – без тата я не залишуся – трохи охолодив запал. Тому вирішили разом, що Аліна і Андрій залишаться жити з батьками Юлії. Минуло небагато часу, і бабуся, і дідусь зрозуміли, який у них добрий і хороший зять. Без його слова в будинку нічого не робилося, і якби раніше розгледіли в ньому добру людину, можливо і дочка була б жива.

КІНЕЦЬ.