На сина боляче дивитися, вибрав собі за дружину ще ту панянку. Невістка в сім’ю ні копійки не приносить, проте постійно зростають запити. Від сина вже тінь залишилася, вивертається, щоб догодити дружині, а їй все мало.

Одружився у мене син чотири роки тому. Квартира в нього на той момент вже була, ми з батьком постаралися дати синові старт у житті. Була в нього освіта, житло, непогана робота, а тут ще дружина з’явилася. По ній відразу було видно, що домашня дівчинка, яка самостійного життя не нюхала.

Я відразу сказала синові, що він із нею ще намучиться. Дівчина й не погана, але не його польоту висоти. У неї тато свій бізнес має, будинок мають повну чашу. Ні мати, ні старша сестра ні дня у своєму житті не працювали. Говорять, що це не жіноче завдання. Жінка має бути вдома з дітьми, створювати затишок та бути красивою, а чоловік повинен забезпечувати її.

– Мам, ти перегинаєш, моя Діана зовсім не така. Зараз вона просто після університету, шукає роботу, не треба ж за перше ліпше хапатися.

Я промовчала, дорослий хлопець уже, а раз материнських порад не слухає, то хай сам на себе потім і нарікає. Але я як у воду дивилася – півроку невістка просиділа вдома, ходячи, як вона каже, співбесідами, а потім з’ясувалося, що вона в положенні.

– Влаштуйся хоч куди, щоб у декрет було звідки йти, – радила я, але невістка морщила носик, а син просив не лізти. Я плюнула і перестала “лізти”. Самі так самі, розумійтеся.

Народила Діна дівчинку, почала нею займатися. Тоді почалися перші дзвіночки. По дому їй щось робити важко, готувати вона не встигала, тому треба було наймати людей, які забиралися б і готували. Багаті замашки!

Невістка нічого не встигала, навіть коли я цілий день приходила допомогти з онукою. У мене графік роботи змінний, тож могла прийти вранці та на весь день. У мене вдома теж справ вистачало, але я хотіла розвантажити невістку.

Замість того, щоб чимось корисним зайнятися, вона то спала, то в своєму телефоні сиділа, ні до плити, ні до тряпки не торкалася. Мені з онукою, звичайно, на радість посидіти, але й свої справи нікуди не поділися. А сенс я висиджуватиму в них, якщо невістка все одно ледащо. Я перестала ходити. Сину пояснила чому, він покивав, але нічого не сказав. Та й я не стала цю тему розвивати.

На хрестини онуки зібралися за столом у молодих. Подарували подарунки, сіли за стіл, а там усе з рестораном, видно, що невістка не сама готувала. Але я вирішила уточнити, мало, я про неї так думаю, а вона насправді кулінар, яких ще пошукати.

– Ні, я не сама готувала. Та ви на нашу кухню подивіться, як готувати? Все давнє, незручне, там навіть бути неприємно, – відповіла Діна.

Мама з сестрою її підтримали, зазначивши, що квартирка взагалі потребує ремонту. Я відповіла, що поки робити його не вчасно, у квартирі малюк, та й грошей на такі заходи йде багато. Ось невістка з декрету вийде, на роботу влаштується, можна буде і ремонт затіяти.

Але ідея з ремонтом засіла в голові у Діани, вона почала чоловікові закочувати істерики, що вони живуть як бомжі, батьків у гості покликати соромно, настав час все поміняти. Син узяв кредит та розпочався ремонт. Ми з батьком тільки очима кліпали. Думали, що здоровий глузд у сина переможе, але надії не виправдалися.

А потім була ціла історія з відпусткою, в яку дуже хотілося Діані, істерика з приводу автомобіля, і багато чого ще, але ці найбільше запам’яталися. Син працював на двох роботах, щоб забезпечити всі вимоги своєї примхливої ​​дружини, а їх нові “хочу” сипалися, як горох із худого мішка.

Внучці зараз чотири роки. У садок вона не ходить, бо мама сидить удома і не довіряє вихованню чада чужій тітці. Говорить, що доростить дитину до школи, а там і на роботу можна. Я подумки думаю, що потім вона почне виправдовуватися тим, що треба водити і забирати зі школи, робити уроки, так до університету просидить.

Сина шкода, він зовсім уже забігався, під очима такі синці, сам змарнів, нервовий став. Слова йому не скажи, одразу вибухає. Ми з батьком уже не говоримо. Все сказано, та й він не дурень, бачить, що відбувається. Але якщо нічого не робить, то значить його все влаштовує.

Серце кров’ю обливається, але я мовчу. Нема чого ще й мені йому нерви мотати. У нього і дружина з цим чудово справляється. Аби син не надірвався зі своєю дорогоцінною ношею, бо за онучку страшно.

КІНЕЦЬ.