Кілька років тому ми з нетерпінням чекали на появу нашої першої дитини. Вже на третьому місяці вагітності вирішили дізнатися стать малюка.

Я дуже мріяла про хлопчика, адже завжди хотіла, щоб первісток був сином. Під час УЗД ми попросили лікаря визначити стать дитини, але малюк зовсім не хотів розкривати своїх секретів.

Напевно, через те, що я постійно говорила про хлопчика, всі родичі теж були переконані, що буде син.

Свекруха одного разу зазначила, що мій живіт виглядає так само, як у неї, коли вона була вагітна моїм чоловіком. Бабуся ж наполягала, що якщо мене тягне на кисле, то це точно хлопчик.

Я також у це вірила й навіть разом із чоловіком почала обирати ім’я для майбутнього сина.

Ми переглянули безліч варіантів та їх значень, але жодне ім’я не припало до душі ні мені, ні чоловікові.

Якось під час прогулянки в парку я зустріла молоду сім’ю з новонародженим малюком. Хлопчик був дуже гарним, і я вирішила поговорити з його батьками.

З’ясувалося, що малюка звали Артемій.

— Яке чудове ім’я! Хто його вибрав? — запитала я.

— Він сам, — відповіла мама хлопчика.

— Як це — сам? — здивувалася я.

— Коли він був ще в моєму животику, я почала промовляти різні імена, але жодного разу не було реакції. А коли сказала «Артемій», він одразу почав ворушитися.

Так я зрозуміла, що йому подобається це ім’я. Спробуйте і ви так зробити.

Я запам’ятала її пораду й вирішила спробувати.

Прийшла додому, лягла на ліжко й почала промовляти чоловічі імена, але жодної реакції не було.

Для жарту я почала називати жіночі імена, і на одному з них малюк раптом почав активно штовхатися.

Проте друге УЗД підтвердило, що у нас буде хлопчик, тому я не надала цьому значення. Але цей випадок згадався мені, коли народилася дівчинка.

Незважаючи на всі прогнози родичів і результати обстежень, я тримала на руках прекрасну маленьку принцесу, ім’я для якої було обране заздалегідь — те саме, яке малеча сама обрала ще до свого народження.

КІНЕЦЬ.