Ми з дружиною завжди мріяли про дітей, але вийшло так, що у Наталі були проблеми зі здоров’ям і вона не могла завагітніти. Дружина довго лікувалась, але безрезультатно. Тому в тридцять вісім років ми узяли дорослого хлопчика з дитячого будинку. Наталя не хотіла сидіти з малечею і тому ми вирішили, що потрібно брати більшу дитину.

У дитячому будинку ми одразу побачили одного хлопчика. Йому було дев’ять років. Він був дуже вихованим, розумним і гарним. Ми з дружиною почали часто до нього приходити. Ми гуляли з ним на території дитячого будинку, а потім нам вихователька дозволила йти гуляти у місто. Ми ходили з Миколою у зоопарк, кінотеатр і парк. Коли ми оформили всі документи, то ми забрали хлопчика додому.

Ми у квартирі спеціально для нього обладнали кімнату. Стелю обклеїли зірками та планетами, а на стіни – космонавтами. Купили йому багато іграшок і ноутбук. Ми хотіли, щоб йому було добре жити з нами.

Микола був щасливим, аж поки до нас не прийшов незнайомий чоловік. Він сказав, що прийшов за сином. Виявилось, що цей чоловік є біологічним батьком хлопчика.

Володимир поводив себе жахливо і ми зрозуміли, що Миколі краще з ним не бачитись. Я поговорив з цим чоловіком і думав, що він нас більше не потурбує.

Через деякий час золоті прикраси моєї дружини і гроші з мого гаманця почали зникати. А потім пропав мій мобільний телефон. Я одразу зрозумів, що речі виносить з квартири наш син.

Я вирішив поставити у квартирі камери відео спостереження. Коли ввечері я переглянув відео, то побачив, що до Миколи приходив його біологічний батько. Хлопчик заліз до сумки дружини і вийняв звідти гроші та віддав Володимиру.

Тепер я не знаю, що робити. Ми не можемо викликати поліцію, бо Микола допомагав батькові нас обкрадати. Ми не хочемо, щоб хлопчик постраждав, він ще дитина і Володимир міг йому наговорити багато поганого. Як ви б вчинили на нашому місці?

КІНЕЦЬ.