Ми з чоловіком обоє працювали. Щоправда, його зарnлата була значно вищою за мою. На свої гроші я купувала продукти та оnлачувала комунальні рахунки. А Андрій тим часом відкладав гроші. Так ми змогли нагромадити на власний будинок. Потім ми взяли в kредит машину.

У нас було двоє дітей. Все було чудово. Але потім ми отримали жа хливу новину: компанія мого чоловіка збанкрутувала. Андрій впав у деnресію та почав пити. Наші заощадження швидkо виснажилися. Ми сварилися майже щодня, бо нам не було на що жити. Він проводив весь день у ліжку.

Я намагалася підбадьорити його, але це було марно. Чоловік був непохитний в одному: таким людям, як він, ніде більше не раді. Але треба було вибиратися із цього скрутного становища. І ви не уявляєте, що вигадав мій чоловік. Він хотів, щоб я почала заробляти гроші в іншій країні.

Мене це дуже дратувало. Він, доросла людина, сидітиме на дивані і дивитиметься телевізор, а я маю залишити своїх дітей і працювати в іншій країні. Це його обов’язок – забезпечувати сім’ю.

Я не хочу кидати своїх дітей. Крім того, у мене дві дочки, які вимагають моєї уваги та турботи. Я не можу довірити їх навіть чоловікові. Хто дивитиметься за дітьми, якщо я піду, а він знову почне пити? Тоді я запропонувала чоловікові, щоби ми поїхали на роботу разом, а дітей залишили з моєю мамою.

Але він був kатегорично проти. Ця ситуація не дає мені спокійно жити. З кожним днем мені все важче справлятися з усім самій. А мій чоловік відмовляється слухати мене. Він просто сидить з пляшкою, не звертаючи уваги на те, що ми відчайдушно потребуємо його мужнього плеча та підтримки.

КІНЕЦЬ.