Ще зі шкільних часів мені було дуже важко ужитися зі своїми батьками. У мене з ними були абсолютно різні погляди на життя, різні смаки, через що ми багато сварилися. Елементарно, мама любила готувати у великій каструлі на кілька днів вперед. А мене вже на другий день нудило: якщо їсти на сніданок, обід і вечерю одну гречку.

Мама з татом дуже любили жирну їжу, через яку у мене болів шлунок. Але вони все одно все більше і більше додавали майонезу і жиру в страви. Коли я вступила до університету, то відразу з’їхала від них в гуртожиток, жила з дівчатками в кімнаті. Було набагато спокійніше, хоча і відчувала себе як в гостях. Але хоча б у нас з дівчатками була повага один до одного, і ми не шуміли дверима і не тупотіли по підлозі, якщо хтось в кімнаті спить.

Чого вже не скажеш про моїх батьків: вони навіть у вихідний день вставали о 6 ранку і починали включати телевізор і кричати через кімнату. А потім у мене з’явився наречений. У нього була своя однушка, так що після весілля я переїхала до нього. Ми жили душа в душу.

У всьому один одного підтримували, у нас було повне взаєморозуміння на всіх рівнях, в тому числі і на побутовому. Мені було дуже спокійно і затишно жити у нього. Але мама говорила, що так буде тільки перший місяць, потім з’являться претензії. Однак, минуло більше півроку, а ми все також добре живемо разом.

І тут мої батьки вирішили влаштувати вдома ремонт. На якийсь час переїхали до нас, і я згадала те пекло, яке було зі мною в шкільний час.

Знову з’явилася жирна їжа, від якої мене нудить. Знову ці шуми і крики вранці, хоча я звикла до тиші. Але саме обурливе це те, як мама коментує мій і чоловіка зовнішній вигляд: — Ти що так нафарбувалася на роботу…тобі самій хоч не соромно, краще б трохи скромніше фарбувалася.

— Ти що, в цій сукні працювати зібралася? Я сподіваюся, що в офісі ти переодягаєшся, тому що це такий несмак. — Може ти вже скажеш своєму чоловікові, що йому абсолютно не личить ця сорочка, він в ній як маленький гном. Сподіваюся, їх ремонт скоріше закінчиться, і вони переїдуть. А то набридло вислуховувати все це, як ніби мені 12 років.

КІНЕЦЬ.