У моєї родички є звичка знецінювати всі мої здобутки, з роками це посилилося, зараз вона при зустрічі починає атакувати мене розпитуваннями, а потім цокає язиком і виносить свій негативний вердикт із будь-якого приводу, при цьому розповідати себе вона зовсім не любить, всю свою критику говорить нібито жартома і «бажаючи мені добра», іноді ще й намагається виставити мене на посміховисько серед родичів
Я з багатодітної та дружної родини. В нас прийнято проводити всі свята разом, великою компанією. Також ми ходимо одне до одного в гості без приводу і нерідко зідзвонюємося, щоб дізнатись, як справи. Ми часто допомагаємо одне одному.
Займаємо гроші, якщо потрібно чи робимо невеликі подарунки. Безперечно, це величезний плюс. Адже у сучасному світі, а тим більше у великих містах, це велика рідкість. Однак я зрозуміла, що тут може бути негативна сторона.
Одна з родичок, а якщо точніше, моя троюрідна сестра, яка молодша за мене на два роки, завжди мені заздрила. Під час спілкування вона завжди намагалася знецінити всі мої досягнення.
Я помітила це ще змалку. Вона спочатку дізнавалася про те, що мені купили, потім це критикувала і вдавала, що їй це не подобається. Потім бігла до своїх батьків і просила купити їй таку саму річ або щось краще.
На дитячі витівки я, звичайно, не ображалася. Проте минуло вже багато років, а вона досі так і не змінилася. Швидше навіть навпаки, стала гіршою.
Я у дуже хороших стосунках з її мамою, тому часто зустрічаюся з нею на сімейних гуляннях. Щоразу я після спілкування з нею почуваюся повністю спустошеною та засмученою. Таке почуття, ніби вона діє на мене як енергетичний вампір.
Справа в тому, що звичка знецінювати всі мої здобутки у неї не тільки залишилася, а ще й посилилася. Зараз вона при зустрічі починає атакувати мене розпитуваннями, а потім цокає язиком і виносить свій негативний вердикт із будь-якого приводу.
При цьому розповідати себе вона зовсім не любить. Всю свою критику говорить нібито жартома і «бажаючи мені добра». Іноді ще й намагається виставити мене на посміховисько серед родичів.
У мене таке почуття, що вона може зіпсувати своєю присутністю абсолютно будь-яку подію в моєму житті. Сама ж із себе вона нічого не представляє. Сестра в розлученні, одна виховує дочку, освіти так і не здобула. Працює продавчинею.
Спробувала не спілкуватися з нею, відповідати питанням на запитання і зухвало. Але вона все одно наполягає на своєму і не заспокоюється, доки не отримує від мене відповіді. Цілком уникнути її суспільства я не можу, тому що тоді доведеться перервати спілкування з половиною своєї сім’ї.
КІНЕЦЬ.