У моєї дочки є хлопець, з яким вона кілька років проживає на орендованій квартирі. Я все не дочекаюсь, коли вони нарешті розпишуться, але це не відбувається. Мовляв, це просто формальність, каже мені дочка. А ось вже й ні!

Дивна мода пішла у них, жити під одним дахом, не вступаючи в офіційні стосунки. Що це таке? Як щось трапиться — шукай вітра в полі. Без зобов’язань та відповідальності. Так не повинно бути, я вважаю. Навіщо тоді взагалі жити разом?

Як я й казала, живуть вони разом кілька років на орендованій квартирі. Я не зраділа, коли дочка «ошелешила» мене новиною про це, але що тут поробиш, не силою ж її вдома тримати. І, мені здається це співмешкання, просто марна трата часу, оскільки фактично нічого свого у них немає.

Я намагалася дізнатися про позицію доньки з цього приводу, вона відповіла мені, що потрібно зрозуміти, яка людина в побуті.
– Хто ж так одразу одружується? Поки зустрічаємося – одне, а життя разом в одній квартирі – це серйозно і просто так рішення про весілля та розпис не приймаються.

Все одно це мені не зрозуміло. Якщо ви вже з’їхалися, це вже серйозно, будьте ласкаві, підтверджуйте серйозність своїх намірів. А то ні туди ні сюди. Скільки ж часу треба, щоб зрозуміти?

-Зручно влаштувався твій молодик, можна і без розпису, і без зобов’язань та відповідальності тримати мало не служницю. І нагодує, і помиє, і прибере, і потішить. Чого тут і не користуватися цим? А коли ти йому набриднеш, і знайдеться дівчина, яка не житиме з ним до весілля, тоді й залишишся ні з чим.

Обличчя доньки треба було бачити. Вона як на божевільну на мене глянула, мовляв, хто одразу в наш час одружується. Я не розумію, що їй до інших?

– Онуки в мене колись вже з’являться? Тобі ж не вісімнадцять років, а з кожним роком це важче буде.

На це я тільки в дратівливій формі почула, що це її життя, і вона знає, що робить. Ну я ж збоку бачу, як це все неправильно, що нею буквально користуються.

Розмовляти мені довелося і з її хлопцем, він відповів те саме, що й дочка – що самі розуміють, як їм бути. Та як же розуміють, якщо це просто якесь рабство для моєї дочки?

– Підтверджуйте на папері, що ви люди не чужі один одному. Якщо ні, то хай тоді собі іншого шукає, що не боїться брати відповідальність. Скільки їй можна тебе, по суті чужу людину, обслуговувати? А про дітей ти подумав?

– Ми можемо і без розпису дітей спланувати, тільки навіщо нам поспішати, через те що “так заведено”? – Здивувався він і на тому розмову закінчив.

Від кого у дочки буде дитина? Від першого зустрічного? Дитина і знати не буде, хто її тато: той зникне, адже його нічого не тримає.

Як дізналася дочка про те, що я з її хлопцем говорила, так зі мною почала сваритися. Каже, що я свою думку всім нав’язую, і поки я нікуди не лізла, все було просто чудово.

Я їй намагалася сказати, що я ж їй, своїй дитині, тільки найкращого бажаю і не просто так про це говорю, а вона не слухає. Закотила істерику, заборонила говорити мені з її хлопцем, а то вона зі мною перестане спілкуватися. І пішла.

Мені так боляче і прикро за дочку, яка не розуміє, що вона, по суті, безкоштовна служниця, і її можна покинути будь-якої миті. Вона себе не поважає, потім буде сльози лити. Ну а я що? Я мама, завжди прийду на допомогу, що б не сталося.

КІНЕЦЬ.