Ніколи я не бачила такого, щоб втручалися та вказували, що робити дорослій людині. Зіткнулася лише з такою проблемою у новій родині.

Коли жила з батьками, якось було одразу прийнято у нас «ти дорослий і сам вирішуєш, якщо що – допоможемо порадою». А тут ти навіть не вирішуєш як відсвяткувати свій день народження – це жахливо. Про решту взагалі мовчу, бо перебір для мене.

Звичайно, коли цінують рідних та родину, це добре характеризує чоловіка. Але коли надто й це вже вибешує. Навіть їхня думка важливіша, ніж дружини.

У мого чоловіка був день народження кілька днів тому. Ми вирішили самі посидіти в спокійному затишному місці. Я пішла та домовилася заздалегідь, щоб місце підготували.

А в галасливих місцях я святкувати не хотіла, тому що чекаю дитину і мені вже складно, вже термін не маленький (8-й місяць). У моєму становищі вже складно десь довго перебуває, сидіти і вже по нічних клубах ходити.

Але за день до свята влізли його родичі, особливо сестра двоюрідна та бабуся. Без його згоди вона вже забронювала місце в нічному клубі і заплатила гроші, і йому довелося погодитися.

Поки це все вирішувалося, пішло дві години. Я не стала його пиляти, у чому сенс? Якщо я почну, нічого не зміниться. Так уже два роки я живу, що моя думка тут не враховується.

На дні народження рідні прийшли і чекали на нас (мене з чоловіком). Чоловік затримався на роботі і довелося чекати на його вдома.

Приїхали, вже салати на столі були, звичайно, спасибі вже підготували, але навіть вибору не дозволили зробити, як завжди. На мій день народження мені не дали вибору.

Чоловік сказав, мовляв, хай бабуся подивиться та вирішить. Я просто дивуюся, як так можна ставитися, не дізнавшись смак іншої людини?

І на гаряче теж було, влізла його сестра і почала сама вибирати за всіх. Я шокована, таке відчуття, що вона дружина мого чоловіка, а не я.

Ледве як просиділа там кілька годин, музика, дівчата повз них. Ви, сподіваюся, розумієте, які там дівчата.

Двоюрідна сестра навіть чоловіка свого не покликала в таке місце, щоб він сам не витріщався, а моєму, значить, можна.
Я ось дивуюся його терпінню та поступливості. Що його мама їм командує, і не дозволяє довго на вулиці ходити, о 10-й вечора щоб удома був, і не важливо, скільки йому років.

Але ж він вже далеко не маленький чоловік! Вже терпіння не вистачає жити в такій родині, де кермують бабуся та його сестра. Останнє слово завжди за бабусею.

Дай Бог незабаром дитина з’явиться, але я не хочу, щоб у нашої дитини було те саме, щоб ним командували і керували. І плюс мені вказуватимуть постійно з появою малюка, як виховувати, що робити.

Як вирішити цю проблему, я не знаю. Скільки б не розмовляла з чоловіком, сенсу немає. Чоловік у мене не поганий, але це я не можу терпіти, вже занадто для мене.

Як мої батьки кажуть, може і я не маю рації, що мовчу і не можу висловити свою думку. Але якщо чоловік не може, то куди я можу лізти.

Допоможіть порадою, будь ласка, може хтось стикався з такою ситуацією. Розлучення – це, звичайно, не вихід, і постійно пиляти чоловіка і домагатися чогось я втомилася, вже бісить. А заплющити очі та терпіти все це я вже не можу.

КІНЕЦЬ.