В той день я не йшла, а бігла додому, щоб повідомити чоловікові щасливу новину – у нас буде дитина!

Та по дорозі сталася подія, яка просто перевернула моє життя з ніг на голову, і тепер я просто не знаю, що мені робити.

Я була впевнена, що чоловік буде на сьомому небі від щастя, адже ми вже 15 років разом, і весь цей час ми мріємо стати батьками. Ми на це стільки грошей витратили, що можна було б квартиру купити. А коли я вже зневірилася настільки, що опустила руки, то диво сталося само собою.

Я вже майже доходила до свого будинку, як побачила, що назустріч мені йде одна моя знайома, ми з нею колись на курсах по підвищенню кваліфікації познайомилися.

Марійка мене обійняла, стала питати як справи. А потім, ні з того, ні з сього стала мене жаліти:

“Шкода, що у вас з Віталієм все так вийшло. Ви були дуже хорошою парою. Але бачу, що він і з нашою Аллою щасливий, он, двоє синочків у них підростає”.

Я дивлюся на неї широко розплющеними очима, і не розумію, що вона таке каже? Яка Аллочка? Які ще двоє синочків?

Стала я слово за слово розкручувати розмову з Марійкою, і тут до мене, нарешті, дійшло – мій чоловік вже кілька років живе подвійним життям.

Він побудував в селі, звідки ця моя знайома, будинок. В тому будинку живе жінка на ім’я Алла, і їхні двоє спільних синочків. Хлопчикам 7 і 4 роки відповідно. Отже, ця історія триває мінімум 8 років. І весь цей час я ні про що не здогадувалася. Чоловік їздив наче у відрядження, а насправді до своєї нової сім’ї.

Мені 35 років, чоловікові моєму, Віталію, 40 років. Він довший час їздив на заробітки, а коли вже заробив достатню суму грошей, то відкрив свій власний бізнес, і став успішним підприємцем.

Справа чоловіка пов’язана з деревом, тому він часто їздить в гірські райони, інколи там перебуває по кілька днів у відрядженні. Я завжди з розумінням ставилася до цього, адже робота є робота.

Ми з Віталієм живемо дуже заможно, маємо добре обставлену квартиру, машину. Я працюю, але заробляю, як каже мій чоловік, собі “на шпильки”.

Біля свого чоловіка я завжди почувалася як за кам’яною стіною, і я тепер просто розгубилася – не знаю, що мені робити далі.

Якби чоловік хотів піти від мене, то давно б це зробив. Очевидно, що та жінка також цього не вимагає, якщо вона ще досі його з сім’ї не забрала.

З однієї сторони мені дуже боляче, бо я не сподівалася такої підлості від свого найріднішого чоловіка, якого я дуже люблю.

З іншої сторони – у мене буде дитина, яка може залишитися без батька, все зараз буде залежати від того, як я відреагую на цю новину, про яку я випадково дізналася.

Не знаю, як правильно вчинити в цій ситуації. Яку новину першою повідомити своєму чоловіку: новину про те, що у нас буде дитина, чи новину про те, що я знаю, що двоє дітей у нього вже є?

Що робити – зізнатися чоловікові, що я все знаю, чи мовчати до кінця?

Джерело