Коли Наталя повернулася додому, то застала чоловіка Микиту у дуже стурбованому стані. Він нервово ходив з кута в куток, постійно набираючи номер телефону.

– Привіт, любий, – безтурботно сказала Наталя, вдаючи, що не помічає збудженості чоловіка. – Що у нас на вечерю?

Микита ніби не чув дружину, продовжуючи комусь дзвонити. Наталя знизала плечима і попрямувала на кухню. Вона відкрила холодильник, вивчаючи вміст. Потім увійшов Микита.

– Наташа, я не можу батькам додзвонитися…

– Міг би щось приготувати, якщо весь день удома був, – невдоволено сказала Наталя, проігнорувавши фразу чоловіка.

– Ти мене чуєш? Батьки вже понад годину не відповідають, – нервово сказав Микита.

– Ну, мало що, буває, – відповіла Наталя. – Не скрізь мобільний зв’язок добре ловить.

– Ну вони поїхали по речі на ту квартиру, – похмуро зауважив Микита. – Там що, повний вакуум у цьому плані?

– Звідки я знаю, любий? – також спокійно промовила Наталя. – Я там жодного дня не жила. Тільки нещодавно її купила. Тож зовсім не в курсі ситуації.

Під час розмови жінка продовжувала перебирати продукти в холодильнику, прикидаючи, що можна по-швидкому з’їсти на вечерю.

Нарешті, обрала яйця, сир, помідори, цибулю, молоко і почала робити омлет із сиром. Поки основна страва смажилася на сковорідці, швидко порізала салат. Нервовість Микити ніяк її не хвилювала. Він тим часом заліз до гугл карт.

– Назви ще раз адресу своєї квартири, – попросив він дружину.

Наталя озвучила, продовжуючи готування. Микита сів за стіл, повністю захоплений пошуком геолокації.

Наталя ж спокійно поклала собі омлет, поставила поряд тарілку із салатом, та почала з апетитом їсти, розглядаючи веселі відео у телефоні.

– Нічого не розумію, – здивовано сказав Микита. – Начебто, впорядкований район. Потрібно детальніше подивитися.

Він нарешті подивився на дружину, яка продовжувала вечеряти на самоті.

– Слухай, ти ж бодай раз була там, – сказав він дружині. – Що там у цій квартирі? Яка інфраструктура в районі, чи далеко метро, ​​і взагалі…

– Як ти вчасно вирішив поставити ці запитання, – посміхнулася Наталя. – Я гадаю, твої батьки самі тобі все розкажуть.

Наталя покінчила з вечерею, не залишивши чоловікові нічого з приготовленого, встала з-за столу і попрямувала до виходу з кухні.

– Помий посуд, любий, – веліла чоловікові жінка, і покинула кухню.

З іншої кімнати вона чула, як у Микити задзвонив телефон, а потім пролунав його гучний вигук.

– Мамо, нарешті! Слава богу! Ну, що ви там?

Наталя сіла на диван і пультом увімкнула телевізор у передчутті веселої вистави в режимі реаліті. Жінку мало цікавило, що відбувається на екрані телевізора. Вона перетворилася на суцільне очікування. Ось-ось ще трохи… І…

– Щооооо?? – долинуло з кухні.

За секунду Микита буквально влетів у кімнату.

– Наташа, ти…

Проте його слова потонули у гучному й нестримному реготі дружини.

“Чоловік працює, дружина красива” – ця досить популярна схема сімейного життя відома майже всім. Чому б і ні, якщо подружжя все влаштовує? Чоловік бере на себе роль класичного здобувача, а дружина прикрашає його життя.

У сім’ї Наталі та Микити все було навпаки.

Дівчинка вродилася відверто негарною, і ще з самих пелюшок звикла до того, що замість розчулення викликає, м’яко сказати, подив.

Її мати, Ольга Георгіївна, сама далеко не супермодель, колись повелася на залицяння величезного добряка, щедрого та сильного… Щоправда, зовні чоловік нагадував нині відомого персонажа, на ім’я Шрек.

Огорнута турботою та гіперопікою, Ольга Георгіївна спочатку навіть не помічала, що чоловік не вродливий. Власне, чоловікам таке можна було пробачити. Тим більше затишно їй жилося під його потужним крилом.

Але ось на світ з’явилася дочка… Першого ж погляду на малечу вистачило, щоб зрозуміти, що дівчинка повністю успадкувала грубо рубане обличчя свого батька.

І замість відчуття радості від появи нового життя, Ольга Георгіївна лила гіркі сльози, заздалегідь уявляючи, скільки глузувань і знущань чекає на її дочку попереду.

– Та гаразд, переросте ще, – спробувала заспокоїти її медсестра.

Але роки йшли, Наталя росла, і ситуація ставала дедалі гіршою.

Щоправда, сама дівчинка згодом навчилася сприймати свою зовнішність філософськи. Була вона розважлива, жвава, смілива та надійна. І з цієї причини чудово себе почувала серед хлопчаків, оскільки дружила виключно з ними.

Пацани сприймали її як «братана». Від романтичних марень Наталя намагалася позбавити свій мозок ще у підлітковому віці. Однак Ольга Георгіївна розуміла, що рано чи пізно природа може взяти своє.

– Наталко, за будь-яку ціну намагайся мати дитину від красивого, – благала дівчину її мати.

– Мамо, та я взагалі заміж не збираюся, – огризалася Наталя. – Що я там забула? У мене інші інтереси.

Усю свою енергію дівчина спрямувала на освіту та кар’єру. Вона говорила, що мріє накопичити купу грошей на старість, щоб одразу після виходу на пенсію вирушити у кругосвітню подорож.

Але Наталя лукавила. У глибині душі дівчина мріяла зробити пластичну операцію. Така нав’язлива ідея з’явилася у неї після повного краху першого кохання, яке трапилося з нею у шістнадцять ​​років.

Об’єктом став Костя, хлопець із її компанії. Якоїсь миті дівчина зрозуміла, що починає дуже хвилюватися при його появі. Вона припинила їсти та спати ночами, постійно літаючи в хмарах.

Саме тоді Наталя почала довго розглядати себе в дзеркало в пошуках хоча б однієї зачіпки у своїй зовнішності, на яку міг би клюнути хлопець. Але не знайшла. Вона все ж таки зважилася зізнатися Кості у своїх почуттях, а він у відповідь розсміявся.

– Наташка, ти здуріла, чи що? – здивовано сказав хлопець. – Ніколи не думав, що ти будеш подібною фігнею страждати. Ти ж наша.

Тоді дівчина поспішила перевести розмову в жарт, хоча її серце було готове вистрибнути з грудей. Більше вона до цієї розмови не поверталася, але незабаром їй довелося звести нанівець дружбу з Костем. Бачити його з місцевою красунею Мариною їй було нестерпно.

Наталія закінчила інститут із червоним дипломом за спеціальністю «Інженер у нафтогазовій сфері». Професія рідкісна, цінна і дуже потрібна. Наталя без проблем влаштувалася у велику компанію і стала одним із найоплачуваніших молодих фахівців.

Спочатку її робота була пов’язана з постійними відрядженнями, але молоду жінку це не бентежило швидше навпаки.

Так навіть було цікавіше. Проте незабаром вона купила собі двокімнатну квартиру, і не в іпотеку, а за реальні гроші. І могла дозволити багато чого ще, на відміну від своїх ровесників.

Батьки Наталії щиро пишалися своєю дочкою, і завжди підтримували. Правда, мати не втомлювалася журитися на тему її невдалого особистого життя.

Наталі до того часу вже вдалося накопичити потрібну суму на пластичну операцію з корекції носа, лінії підборіддя та надбрівних дуг. Але вона передумала.

Батьки Наташі мешкали в однокімнатній квартирі на околиці міста. Раптом на очі дівчині потрапило оголошення про здачу нового сучасного житлового комплексу. Варіант був дуже вигідний, і вона вирішила зробити батькам подарунок.

Щойно угода була укладена, Наташа познайомилася з Микитою. Вони були ровесниками, обом на той момент виповнилося по двадцять сім років. Микита був гарний… Об’єктивно. І Наталі було дуже дивно, що такий хлопець звернув на неї увагу.

Вона закохалася, і їй стало байдуже, які мотиви ним керують. У пам’яті наполегливим молоточком стукотіли слова матері: «Дітей повинна мати від красивого!»

Наташа чудово розуміла, що результати пластичної операції у спадок не передаються. Молоді оселилися у її квартирі.

Микита швидко зорієнтувався у матеріальному становищі своєї обраниці. І майже через тиждень після весілля, у батьків Микити, які проживають у селі, почали з’являтися нагальні потреби, які оплачувала Наталя.

– Сонечко, ти ж розумієш, що в мене на роботі серйозна ситуація, – казав їй Микита. – Як тільки розберуся, перекладу цей вантаж на себе.

Проте проблеми на роботі у Микити не закінчувалися. І Наталя розуміла, що її водять за ніс.

Вона готова була платити, аби не втратити ось цю саму довгоочікувану насолоду близькості чоловіка. Гарного та коханого…

Апетити свекрів росли… І одного разу Микита зовсім приголомшив дружину.

– Батьки будинок у селі продали й вирішили в місто переїхати, – повідомив він.

– Тобто вони вирішили у нас жити? – Здивувалася Наталя. – Але для чотирьох тут замало місця.

– У мене є краща ідея, – заявив чоловік. – У твоїй другій квартирі батьків поселю. Одну кімнату вони здаватимуть, щоб з нас гроші не тягнути.

– У сенсі кімнату здаватимуть? – не зрозуміла Наталя. – Вони хочуть із квартирантами жити?

– А чом б ні? – Безтурботно відповів Микита. – Там же три кімнати, якщо не помиляюсь. У двох житимуть, одну здаватимуть. І житло, і додатковий дохід – класно!

– Стривай, я купила її для своїх батьків, – заперечила Наталя. – Я довго до цього йшла…

– Так, стоп! – тон Микити став різкішим. – У твоїх родичів є квартира, а мої тепер безхатченки.

– То ж вони будинок продали, отже, гроші є. Чому б їм не купити…

– Ці гроші – їхній запас на чорний день. Ти ж не хочеш, щоб вони залишилися без гривні в кишені? Наташ, давай, ти не сперечатимешся! – Жорстоко підсумував Микита.

– Мої батьки житимуть у твоїй другій квартирі, яку ти оформиш на них. Не забувай, що ми – сім’я! Чи ти хочеш це змінити?

Наталя на секунду замислилась. Микита тоді не помітив, як у її очах майнули недобрі іскри.

– Добре, любий, як скажеш, – усміхнулася Наталя.

– От і розумниця, – різко змінив тон і сам Микита. – Завтра вони вже будуть тут.

Микита не знав, що Наталя чула його телефонну розмову з матір’ю напередодні.

У день приїзду батьків його терміново викликали на роботу, тому він був змушений просто скинути адресу нової квартири, відправивши з кур’єром ключі прямо на вокзал.

«Та ця потвора зробить все по першому моєму клацанню! Нехай заплатить сповна за той час, що я змушений був лягати з нею в ліжко, і уявляти інших жінок, щоб не бачити її пику», – саме цю розмова згадувала Наталя, сидячи на дивані в очікуванні вибуху, колись коханого чоловіка.

Дивлячись на дружину, що регоче, Микита психанув, і сам кинувся за вказаною адресою, щоб розвідати, що і як.

Річ у тім, що квартира, призначена для батьків, була у чорновому варіанті, і там були відсутні навіть елементарні комунікації, тому жити там було неможливо. Наталя тільки збирала гроші на те, щоб узятися за неї серйозно.

Коли розлючене сімейство повернулося, на сходовому майданчику на них чекали валізи з речами Микити, а в дверях були нові замки.

Ні благання, ні вмовляння чоловіка, на Наташу не подіяли. І їй було все одно, куди тепер вирушить її минуле сімейство.

Наталя твердо вирішила, що, як тільки вона закінчить усі справи з квартирою для батьків, знову почне збирати на навколосвітню подорож в старості. Адже на той час, як вона вийде на пенсію, її дитина вже досягне повноліття.

Так-так, і для Наташі шлюб з Микитою виявився вигідним. Куди вигіднішим, ніж для красивого, але жадібного, та підступного чоловіка.

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з приводу цього шлюбу? Наталя слушно вчинила?

КІНЕЦЬ.