Істина в тому, що найболючіше нам роблять найближчі люди. Ось коли тобі в душу плюнула зовсім стороння людина, тобі начебто й не так боляче. Адже він і не повинен був переживати про твої почуття і боятися їх поранити.

Але коли те саме провертають твої близькі, ті люди, яким ти довіряв, це буквально вбиває віру в людей.

У мене вкрали гроші. Це сталося майже три роки тому. І з матеріальною втратою я вже давно змогла впоратися. Найболючіше було усвідомлювати, що зробити це міг лише хтось зі своїх.

Тоді я ще навчалася. У студентів, звісно, не буває величезних сум. Але для мене ті десять тисяч були вельми чималою сумою. Я отримувала стипендію, ще трохи вдавалося підробляти. Працювала у кафе по чотири години на день.
Зарплата була, як ви самі розумієте, невелика. Студентам без досвіду роботи багато не платили, та ще й за неповний день.

Я молода студентка. Яким тоді було моє життя? Робота та навчання забирали багато часу. Але, як будь-яке дівчисько, я хотіла мати гарний вигляд і модно одягатися. Купувати собі гарну парфумерію та косметику.

Словом кажучи, гроші які я заробляла, я не відкладала на квартиру чи операцію. Я без них цілком могла прожити, бо жила я з батьками, які годували мене та сплачували за навчання. Але я вже не просила в них гроші на свої маленькі радощі.

У той день я отримала свою невелику зарплату і ми з подругою, яка, до речі, підробляла разом зі мною в тому ж кафе, вирушили прогулятися торговим центром. Походили по магазинах, посиділи на фудкорті.

Після цього я попрямувала додому. Від того торгового центру, де ми були, пішки мені йти було досить далеко. Але того дня стояла така тепла осіння погода, що я вирішила все ж таки прогулятися.

Прийшовши додому, я, як завжди, поставила свою сумку в коридорі. У нас там місце дозволяє, мама теж свою залишає там же. Того дня я більше гаманця не діставала.Наступного дня я помітила пропажу тільки коли спускалася в метро. Дістала гаманець, а зарплати й немає. Пропало рівно десять тисяч.

З моїх міркувань, це могли зробити лише троє людей: моя подруга Даша, мама чи молодша сестра. Батько того дня був у відрядженні, тому з кола підозрюваних було виключено.Але будь-який із цих трьох варіантів радості мені не додавав. Насамперед я вирішила поговорити з рідними вдома.

З Дашею ми зустрілися на навчанні. Вона поводилася так само як і завжди. Я ловила її щирий погляд, як і раніше. Вона не уникала мене, а навпаки, помітивши, що я якась сумна, почала розпитувати, чого це я така задумлива.

Увечері я зважилася на розмову з мамою та сестрою. Ті, вислухавши мою розповідь, удвох робили круглі від подиву очі та запевняли мене, що, звичайно ж, у мою сумку з них ніхто не лазив. Звинувачувати та підозрювати у крадіжці людей, з якими ти живеш, дуже неприємно.Адже я знаю їх все своє життя. Та й взагалі у нас стосунки у сім’ї дуже близькі. Ми ніколи не лаємося.

Навіть із сестрою, яка на три роки мене молодша, у нас були завжди рівні стосунки. Вона іноді могла попросити якісь мої речі. Але саме що попросити! Без попиту, тишком-нишком – так було неприйнятно.

Мама і сестра тоді в один голос запевняли мене, що це твоя Даша. Адже Даша із менш благонадійної родини, ніж я. Даша працювала не для того, щоб витрачати гроші на гарні речі, як я, вона працювала, щоб винаймати квартиру і на щось жити.

Батьки Даші жили в іншому місті й не могли дозволити надсилати їй багато грошей. Але Даша навчалася на бюджеті. І намагалася взагалі батьків грошима не напружувати. Вона практично повністю забезпечувала себе сама.

Зізнаюся, що мені було простіше змиритися з тим, що це зробила Даша. Напевно, тому я повірила доводам мами та сестри. Але погано на душі було дуже довго. Я навіть намагалася пробачити Даші і якось виправдати.

Потім ми закінчили навчання і наші шляхи розійшлися. Зараз я вже працюю, живу окремо від батьків, а з Дашею не бачилася вже понад рік.
І ось нещодавно моя сестра вирішила зізнатися, що тоді ті гроші вона взяла. Їй страшенно хотілося собі наростити волосся. Просила вибачення.

Мовляв, молода була, не розуміла. Але її тоді совість мучила від того, що вона бачила, як я переживаю. Тому гроші, що залишилися, вона пожертвувала в храмі, а ще помолилася, щоб «ці гроші дійшли до нужденних».

За словами сестри, мені мало стати добре від думки, що я комусь допомогла. Але мені чогось не стало. Мені навіть якось навпаки, дуже погано. Як тепер далі спілкуватися із сестрою я не знаю.

І, що найгірше, я занапастила свою дружбу з Дашею. Адже я вірила, що крадіжку скоїла вона, і вже не могла довіряти їй, як раніше.

Я її пам’ятаю. Завжди. Мені так здавалося все життя. Може мені тільки здавалося. Хто його знає. Правда зараз її лик вже і не такий яскравий. Як тоді. Коли я її

У житті не буває так, щоб завжди все гладенько було. Зі свекрухою пощастило, а от для всесвітнього балансу мені дісталася сестра чоловіка, яка мене терпіти не може. А причина вже

Мені було 26 років. Був хлопець, 7 років зустрічалися, заміж не кликав. Почала лазити в соц мережах, в групах знайомств. Знайомилася з різними хлопцями, спілкувалася з фейкових сторінок. Нічого серйозного,