У нас з дружиною була єдина дитина, син Назар. У дитинстві він був розумним і вихованим, постійно допомагав батькові, був відмінником у навчанні та завжди був готовий допомогти мені. Проте все змінилося, коли він почав спілкуватися з поганою компанією. Його нові товариші вплинули на нього, і він почав вчиняти погані вчинки, через що припинив навчання, прогулював школу, грубо поводився з батьком і зі мною. Зрештою, він втік з дому.

Останній рік навчання в школі став для нас випробуванням, і хоча він вступив до коледжу, його поведінка не надто покращилася. Ми ледве впізнавали свою дитину. Закінчивши коледж, Назар повернувся додому і знайшов роботу. Проте вже через тиждень його звільнили за скороченням штату. Наш син залишився безробітним, але замість того, щоб шукати нову роботу, він привів до нас свою дівчину.

Я не з тих, хто втручається в особисте життя інших людей, але цього разу я відверто сказала синові про свою неприязнь до його дівчини. Вона носила короткі спідниці, які ледь прикривали щось, мала розпущене волосся і довгі вії та нігті, якими можна було легко виколоти комусь око.

Спочатку вони приходили до нас на обід або просто привітатися, але потім їхні візити перетворилися на ночівлю. Ця молода жінка, здавалося, була не проти залишитися в нашому домі, і вже вранці вона розгулювала оголена по нашій квартирі. Зрештою,  переїхала до нас, навіть не спитавши й не повідомивши нас заздалегідь.

Мій чоловік вважає, що ми не повинні втручатися і що Назар з часом зрозуміє, що його дівчина йому не підходить. Однак у мене більше немає сил терпіти цю людину в нашому домі. Вона регулярно запрошує до нас своїх друзів і допізна засиджується з ними на кухні. Наступного ранку мені доводиться прибирати після їхніх посиденьок. Коли я висловлюю свої претензії до неї синові, він відмовляється слухати та захищає свою подругу.

У мене склалося враження, що вони хочуть, щоб ми пішли з дому. Моя подруга запропонувала мені дати їм зрозуміти, що вони повинні або жити за нашими правилами, або піти й жити окремо. Однак мені незручно обговорювати це з Назаром, оскільки він наш син, і я не хочу його втратити.

Можливо, хтось із вас пройшов через подібний досвід. Що ви можете порадити мені, як впоратися з цією ситуацією і зберегти позитивні стосунки з сином?

КІНЕЦЬ.