Мені 35 років, у шлюбі, з чоловіком різниця 20 років, синові 7 років. Чоловіка дуже люблю, вірю, що і він мене теж.

У чоловіка існує певний стиль поведінки, він вважає, що йому потрібний відпочинок у чоловічій компанії. Відбувається такий відпочинок раз на місяць, але раз на два місяці стабільно.

Чоловік їде на 5-6 днів, зазвичай це риболовля, футбол, гірські лижі тощо. Їде він у компанії неодружених чи розлучених друзів.

Я вже втомилася, мені постійно здається, що якщо є такий час вільний від роботи, то можна провести цей час у сім’ї або вдвох кудись піти, тим більше що нам допомагає моя мама, з радістю залишається з дитиною. Але ж ні, він їде з друзями.

Це почалося від початку відносин, і я все вчасно не припинила, було раніше, що я залишалася і з 2 тижневим сином, а він уже їхав відпочивати. Коли син підріс, то я зовсім вирішила змінити це становище і сказала: «Коханий, не питання, потрібно відпочивати та розважатися з друзями, я за, але тепер хочу сама поїхати на тиждень відпочити».

Чоловік різко проти, йому не подобається так. Каже, я з тобою, але я говорю, ні, хочу одна! А він так не хочу. Таке становище мене не влаштовує.

У мене подруги заміжні, не так, як у нього, компанія неодружених. Але він дуже проти. Ось думаю, а можливо вони там відпочивають з дівчатами? Тому він й проти мого відпочинку з подругами, бо думає, що ми будемо відпочивати з чоловіками.

Але знаєте, я налаштована серйозно. Він відпочиває, я теж буду. Але поки ще не знаю, як це все організувати. Бо поки що він дуже нервується при цих розмовах та починає казати, що такого ніколи не буде.

КІНЕЦЬ.