Людмила вже була колись одружена. Вони з чоловіком виховали дітей, вивчили, а потім його раптово не стало…

Діти роз’їхалися по різних містах, а Людмила, вже кілька років була одна.

Всі подруги тільки й мріяли про те, щоб познайомити її з якимось самотнім, правда не надто молодим чоловіком.

Жінка знайомилася, але стосунки не складалися.

Людмила порівнювала нового знайомого зі своїм чоловіком, але порівняння були не на користь претендентів…

Скільки разів вона просила подруг не проявляти своєї активності щодо її особистого життя, але ті не заспокоювалися і продовжували підшукувати їй кандидата для спільного життя.

Останньою краплею стало одне знайомство. Анатолію було 48 років і він жодного разу не був одруженим.

Це одразу збентежило Людмилу.

-Як можна вибудовувати нормальні стосунки з чоловіком, якщо він навіть не знає, що таке сімейне життя? – думала вона.

Але все ж, вона вирішила спробувати востаннє…

Людмила знала, що Анатолій живе сам у невеликій кімнатці на околиці міста і готувалася побачити недоглянутого чоловіка, в пом’ятому одязі.

Чому в неї з’явилися такі припущення, вона й сама не могла пояснити.

Маму Анатолія добре знала одна з її подруг. Вона запропонувала їх познайомити, тому Людмила вирішила не бігати по кафе, а запросити чоловіка до себе на вечерю.

У призначений час пролунав дзвінок у двері.

-Пунктуальний! Це добре, – подумала Людмила і пішла відкривати двері.

Вона дуже здивувалася. На порозі стояв дуже приємний на вигляд чоловік, гарно одягнений, але… з букетом гвоздик у руках.

Гвоздики не в’язалися у розумінні Людмили з побаченням. Вони більше підходять до іншої ситуації, але вона вирішила не зважати на такі тонкощі…

Анатолій роздягся в коридорі і… дістав із пакета домашні капці.

Людмила нічого не сказала і запросила нового знайомого до накритого столу.

Він дуже уважно оглянув його і зробив кілька зауважень:

-А от салати з майонезом це недобре, – пробурмотів він. – Ну нічого, хай поки що буде так.

Людмила здивувалася, але посміхнулась і не стала нічого запитувати в гостя.

Вона ніяк не могла зрозуміти своє ставлення до того, що відбувається, але щось їй не подобалося в Анатолії, це точно.

Поводився він ввічливо, але якось надто повчально.

Людмила відчувала себе недосвідченою дівчиною, якій щоразу вказують на її якісь помилки.

Скатертину потрібно на вечерю не таку яскраву стелити. Ось для такої страви посуд непідходящий, картоплю треба посипати молодим кріпчиком, а ігристе на стіл краще ставити в графині.

-Раз ти такий знавець етикету, то чого сам приперся з гвоздиками і капці свої приніс? – подумала про себе Людмила.

Незважаючи на зауваження Анатолія, вона намагалася підтримувати бесіду, але це їй вдавалося не дуже.

Анатолій говорив без зупинки і слухав тільки себе!

Критика була постійно, але їв гість з апетитом і добавку брати не соромився.

Після того, як Анатолій сходив у туалет, він змінив тему і став планувати їхнє спільне проживання.

-Ви вважаєте, що ми підходимо один одному? Ми ж зовсім не знайомі! – здивувалася Людмила.

-А що нам чекати? Житимемо разом, там і познайомимося поближче, – як ні в чому не бувало відповів чоловік.

Анатолій розсміявся, що дуже не сподобалося Людмилі.

Вона розуміла, чому він не одружився. Швидше за все, на нього не знайшлося бажаючих…

При всьому своєму зовнішньому благополуччі чоловік виявився дуже невихованим і справжнім занудою.

Людмилу відволікали її думки, а коли вона “повернулася” до теми розмови, Анатолій вже оголошував список того, що повинна робити в сімʼї дружина для свого чоловіка.

Він говорив про харчування. Спочатку було донесено до відома Людмили, що своїм здоров’ям він дуже дорожить і харчуватися звик правильно.

Вранці обов’язково щільний, гарячий сніданок, повноцінний обід із трьох страв і десерт, смачна свіжа вечеря.

-І без жодних майонезів та вчорашніх страв! – строго закінчив свій перелік Анатолій.

-Анатолію, а скільки ви заробляєте? – раптом запитала Людмила.

Чоловік дуже обурився! Мало того, що зупинили його монолог, так ще й посміли запитати про розмір заробітку!

-Ви розумієте, що запитувати про такі речі непристойно?

-Добре, я запитаю інакше! Скільки ви даватимете грошей у сім’ю, щоб я могла забезпечити вам ті страви, про які ви так довго говорили?

Людмила вже відверто веселилася. Вона знала, що ця зустріч з Анатолієм перша і остання, жодних спільних обідів та вечерь у них не буде.

Анатолій грізно глянув на жінку, але вона тільки голосно розсміялася.

-Анатолію, ви мені вибачте, але я думаю вам пора! Мені потрібно обдумати всю інформацію, яку я отримала, а потім я повідомлю вам своє рішення.

-Напевно, Ірина буде незадоволена вашою поведінкою, – Анатолій згадав подругу Людмили, яка порекомендувала їй такого “завидного” нареченого.

-З якого часу Ірина розпоряджається моїм особистим життям? – обурилася Люда.

-Вона казала мені, що ви розумна, вихована жінка. Я трохи розчарований, але, може, ще не все втрачено!

-Ви краще передайте привіт Ірині, і попросіть її підшукати вам когось більш зговірливого, – сказала Людмила.

Після того, як Анатолій пішов, Людмила довго реготала, але потім їй стало сумно…

-Невже в мене все так погано, що мені пропонують такі варіанти? Ірина не перший рік знає Анатолія, невже вона не бачить, що він собою являє? Чи це говорить про її ставлення до мене?

Наступного дня зателефонувала Ірина і намагалася присоромити Людмилу.

-Анатолій дуже розчарований твоєю поведінкою! Ти що, хочеш бути все життя сама?! – кричала вона в слухавку.

-Якщо навіть я буду сама, то ніколи не подивлюся на таких, як твій Анатолій. А тебе я б попросила припинити влаштовувати моє життя і краще зайнятися своїм.

Ірина поклала слухавку і більше вони з Людмилою не спілкувалися…

Через місяця Людмила сама познайомилася з хорошим чоловіком, який прийшов на перше побачення з шикарним букетом червоних троянд… А ще через пів року вони одружилися.