Мені 30 років, є дочка 2 років, так сталося, що ми з цивільним чоловіком розійшлися, коли нашій доньці було 3 місяці. Він старший за мене на 15 років.

Зустрічалися ми 4 роки, але не могли одружитися, відкладали на пізніше. І я раптово дізналася, що чекаю дитину і повідомляю про це. Він був радий, і ми почали готуватися до сімейного життя.

Зробили невелике весілля. Реєстрації не було, але він обіцяв, що пізніше обов’язково зробимо реєстрацію.

Минав час, живіт почав рости, і він відповідно почав змінюватися. Він ставав дратівливим від того, що багато витрачається на продукти, на комуналку і інші платежі.

Почав мене обзивати старородною, товстою. Я його завжди зустрічала після роботи з накритим столом зі смачною вечерею, і вранці його проводила на роботу, хоч була в положенні. Зробила перестановку в будинку, але йому це не сподобалося, він кричав на мене, вирішила в його одязі навести лад, прибрала старі речі, тому я теж отримала.

Щоб я не робила, йому все стало не подобатися. Він завжди був злий. Я хотіла весь час з ним поговорити, чому він змінився, чому йому не подобається те, що я роблю.

Сам влаштовував скандал, потім йшов до друзів із ночівлею. Я думала, може йому не звично, що з ним живе ще одна людина, бо він довгий час жив сам, а тут з’явилася я.

Дуже чекала на появу дитини і сподівалася, що ми станемо справжньою родиною. Після появи дитини відновлювалася дуже довго. Ми його почали ще більше дратувати.

Він міг піти на 2 доби через те, що дитина не дає спати йому. Я ображалася, коли він так говорив, я плакала і теж зривалася на нього, що це теж його дитина.

Відносини погіршилися, він почав приходити додому напідпитку, кажучи, що втомився, плач дитини дратує його. Настала весна, і ми сильно посварилися ним, він нас вигнав, я взяла 3-місячну свою дитину і поїхала додому до батьків.

Я вирішила не дзвонити йому, хай буде один. Минув місяць він не дзвонить, не питає як ми.

Я почала дзвонити йому сама. За голосом відчувалося, що йому добре. Мене це образило, я думала, що він старший за мене любитиме нас і дитину теж, зрештою, цінуватиме сім’ю.

Весь цей час ми намагалися сходитись, але завжди починалася сварка у нас. Говорив, що він стомлюється, що він хворіє.

Минуло 2 роки, як я живу у батьків і чекаю, що він схаменеться і поверне нас. У липні цього року зустрічаю сусідку, і вона каже, що твій одружився. Виявляється, з ним живе жінка із двома дітьми.

Я поїхала до нього, взявши донечку, вдала, що не знаю, що сталося. Коли я зайшла в будинок я побачила дітей, я побачила цю жінку, яка була одягнена в мою одежу, і навіть мої капці взула.

Вона спала на моєму ліжку. Цей гарнітур я купувала сама. Не можу відійти від цього. Так мені погано, ніяк не можу заспокоїтися.

Я просто не розумію, чому його власна дитина дратувала, а тут двоє чужих. І навіщо він віддав мої домашні речі. Бридко стало, коли я побачила, як вона заносила мої капці.

КІНЕЦЬ.