Для мами я була небажаною дитиною. Вона й заміж вийшла через те, що заваrітніла. Довелося їй залишити своє вільне життя. Натомість сестра стала бажаним малюком у сім’ї.

Мені було три, коли наро дилася Аліса. Їй дозволялося все, мені нічого. Її любили і балували, а мене тримали в «їжакових рукавицях». Сестра росла красунею. За нею бігали багато хлопчаків. Але вона всіх їх ігнорувала, лише купалася у променях їхньої уваги. Ось і виросла самозакоханою егоїсткою.

Після школи, остаточно переконавшись, що мені батьківського кохання не дочекатися, я поїхала в інше місто, вчитися. Жила у гуртожитку, працювала вечорами.

Батьки мені грошей не надсилали. Навіть не дзвонили, не цікавилися моїм життям. Я сама їм дзвонила. Закінчила навчання, влаштувалася на роботу, змогла на пару з подругою зняти квартиру.

Потім я зустріла у своєму житті дуже хорошого чоловіка і вийшла заміж за нього. Я наро дила йому здо рових дітей. А сестра моя Аліса так і не одружилася, їй не подобалися кандидати. Вона хотіла принца на білому коні, а той не хотів за нею приїжджати. Чоловік мій досить баrатий.

Якось Аліса прийшла до мене в гості і почала мені дорікати в тому, що я посилаю їм на місяць мало грошей . Коли вона зрозуміла, що їй не вдасться зробити з мене дурницю і поїхати з грошима, почала мене звинувачувати у всіляких rріхах. Адже я і без цього посилала їм гроші щомісяця.

Хоча, напевно, дарма! Вони мені в дитинстві та 2 rривні не давали на морозиво. У сім’ї все краще діставалося Алісі. Нехай тепер своїх батьків доглядає вона, нічого до мене приїжджати раз на тиждень і тягнути гроші з мого чоловіка.

Але все одно я надіслала їм кошти, досить велику су му. Хочеться вірити, мене вони забудуть про моє існування раз і назавжди.

КІНЕЦЬ.