У мене зламалася машина, вже кілька днів вона в ремонті.

Пощастило, що були вихідні, але вони швидко минули.

Сьогодні понеділок, і мені потрібно було виходити на роботу. До місця моєї роботи досить далеко їхати.

Довелося йти на автобус.

Я встала швидше, аніж зазвичай. Одягалась та знайшла в Інтернеті номер автобуса, котрим мені треба скористатися.

Мені довго довелося стояти на зупинці. Перші два автобуси були вщент забиті пасажирами.

Я вже хотіла набирати номер таксі, як раптом з’явився автобус, якого я так довго чекала.

Я увійшла, заплатила за проїзд та сіла позаду двох жіночок. З їх слів було зрозуміло, що вони недавно вийшли на пенсію.

Жіночки були гарно одягнені та доглянуті, і тільки морщинки на обличчі видавали їх вік.

Вони були дуже щасливими.

Жінки придбали собі тур на відпочинок до Єгипту й обговорювали, як добре вони відпочинуть.

Тоді одна з них мовила:

– Ох, мрію покататися на квадроциклі по пустелі.

– Ти зовсім з глузду з’їхала? Розсиплешся, як той пісок у пустелі. Як я тебе потім додому забирати маю?

– Я ще молода. І на верблюді покататися хочу!

– Ні, ну ти жартуєш! Ще чого? Забула, скільки тобі років? Ще скажи, що на танці мрієш потрапити.

– Чом би й ні!? А ти собі мовчки дивися та заздри.

Ті жінки зробили мій настрій.

Мрію на старість про таку ж подругу, як ця жінка.

І про таке життя…

КІНЕЦЬ.