Історія, яка сталася зі мною, просто один в один схожа на історію, де дружина не хоче доживати своє життя з набридлим чоловіком. Тільки мені було 55 років.

Колись було кохання, без ліжка, звісно. Романтика. 5 років зустрічалися. Вчилися, потім його армія, чекала на нього. Приїхав, зробив пропозицію. Але з’ясувалося, що його мама хоче спочатку одружити старшого сина. А старший уже одружений, але приховує це від матері (були на те причини). Глухий кут.

Розсердилася і прийняла пропозицію від першого, хто підвернувся. Прожила із ним 30 років. Як у автора, мешкали на автоматі. Завжди, все життя пам’яталося те перше кохання. Рідкісні, але ще більш щасливі зустрічі. А тут з’явився цей інтернет. «Завела з ним дружбу» з однією лише метою: а раптом на просторах цього інтернету зустріну його? Зустріла.

Кому розповісти про почуття, які колошматили у скронях мільйонами іскор? Хто повірить, що у віці це можливо? Спостерігала себе збоку і дивувалася, чи це я? Спілкувалися телефоном. Об’єкт кохання інтернет не визнавав, мав звичайний мобільний телефон. Так що побачитись не виходило ніяк. Ми на різних кінцях країни, але говорили так, ніби не було 30 років розлуки.

У мене троє дітей, онуки. У нього п’ять дочок (смішно: він мріяв про дочку та футбольну команду хлопчиків). Усі дорослі, налагоджений бізнес, непоганий фінансовий стан. Але, віддавши одну з дочок заміж, почав опікати зятя настільки щедро, що решта домочадців збунтувалась, і почалися сварки, родина розвалювалася. Сварки гриміли на все місто, а тут я така намалювалася.

Я теж на життя не скаржуся, але йому сказала, що життя таке собі. Пообіцяв мене озолотити, аби покинула все і приїхала. Я приїхала. Не одна, а зі своїми синами.

Ось дивлюся на нього, ну зрозуміло, що роки нікого не красять, але ж був красень, богатир, а тепер, що з ним сталося? Зростом став як я. Невже таким був? Мої сини на голову вищі за нього. Але дивляться з повагою. Дякую звичайно. Але мій чоловік анітрохи не гірший.

Старший за кермо попросився. Пожартувати вирішив з мене. Молодший очі відводить, щоби не прочитала думок, бо смішно йому. Загалом, попросила його прямо з автобусу відвезти на залізничний вокзал, сказала, що мамі подзвонили, і вона чекає, і що обов’язково приїду, як тільки відправлю синів додому. Але додому поїхала й сама із дітьми.

Іноді передзвонюємося, але якось почуття кудись поділися. Нині смішно згадувати. Чоловік вдає, що забув, став набагато уважнішим. Загалом правильно кажуть, що двічі в одну воду не увійдеш. Усі це знають, але всі хочуть перевірити цю істину на собі.

КІНЕЦЬ.