У 20 років я вийшла заміж за керівника компанії, де я працювала, який був набагато старший за мене. Скажете зараз через його гроші, але ні. Це був мій перший чоловік у житті.

Я дуже покохала його. Він був цікавий, красивий, успішний, і на нього завжди звертали увагу молоді дівчата.

Він дуже красиво доглядав і був щедрий. Моя мати схвалила мій вибір. Моє життя було як у казці.

Я вперше поїхала за кордон. Я почала спілкуватися з дуже цікавими людьми, які теж були набагато старші за мене, і ставилися до мене з добротою.

Дорогі вбрання та прикраси. Свій великий будинок. Чоловік дуже любив мене і ніколи не ревнував.

Дозволяв багато чого, і клуби, і відвертий одяг. Я ревнувала його до всіх, хто на нього подивиться.

У ліжку також у нас було все добре. Він багато чого мене навчив. Пізніше у нас з’явилася дитина, син.

Я так хотіла подарувати йому сина. І з цього моменту у моєму житті почалися проблеми.

Домашні справи, недосипання, втома від дитини, і ревнощі до того, що у його  колишньої дружини були хатня робітниця, няні, а в нашій родині все було на мені.

Чоловік мені не допомагав по дому та з дитиною, бо постійно був на роботі. Я почала постійно скаржитися своїй мамі та близьким подругам на чоловіка.

Декілька разів йшла до мами, але потім, відчуваючи, що я люблю його, поверталася. Влаштовувала по дурниці скандали, навіть кидалася на чоловіка.

Він усе це терпів, намагався по-своєму вплинути на мене, ображався, не розмовляв, відштовхував мене від близькості. Я вважала, що він ламає мій характер і, звісно, чинила опір.

До того ж мама та подруги мене підтримували у всьому. Вдовбали мені в голову, що я така красуня, і нехай чоловік радіє, що живе з молодою.

Так тривало кілька років. То добре, то погано. В один із таких поганих моментів, я знову поїхала до мами, і там зустріла свого однокласника, на якого раніше задивлялася ще у школі.

Красень. Він був уже одружений і мав дочку. Почалися взаємні знаки уваги, зустрічі, і я зрадила чоловікові. Я була щаслива в той момент.

Як завжди, поділилася щастям з мамою та подругами. Вони також були дуже щасливі за мене. Радили не повертатися до чоловіка і намагатися будувати нові стосунки з чоловіком з яким ми одного віку.

Через якийсь час я все ж таки повернулася до чоловіка. Він дуже вмовляв мене, нудьгував за дитиною.

Але повернувшись до чоловіка, я вже жила із потягом до іншого, і чоловік це помітив, відчув. Я вкотре закотила скандал, спровокувала чесно, щоб ми розлучилися, але при цьому не сказала чоловікові про зраду.

Я зробила його винним у всьому, сказала, що не люблю його більше, зібрала речі і поїхала назад до мами. Чоловік наостанок сказав, що дуже любить мене, і сподіватиметься, що мій молодий характер заспокоїться, просто потрібно трохи часу пожити окремо, а якщо нічого не зміниться, то тоді й розлучимося.

Я повернулася до мами, вона взяла на себе всі турботи щодо виховання дитини, а я зайнялася мріянням про нове життя з моїм коханим. Я просто літала від щастя, що я тепер можу робити, що хочу.

Вирішила відбити свого коханця із сім’ї. Робила все відкрито, щоб його дружина дізналася про все.

Вона дізналася. Влаштувала йому скандал, а він, злякавшись наслідків, кинув мене. Я сильно щось не засмутилася, але все ж таки було неприємно.

Потім я мала інші зв’язки. Мене ніби випустили на волю, і я зустрічалася з багатьма хлопцями.

Звичайно, знайшлися доброзичливці і чоловік дізнався про мою зраду і не пробачив. Настало розлучення.

Я ще не думала про серйозні наслідки розлучення, і була впевнена, то подруги і мама говорили, що дитину чоловік у мене не забере. А в результаті вийшло все навпаки.

Я не знаю, як він домігся в суді, щоб дитину віддали йому на виховання. Так не має бути. Я адекватна людина, правда дурна і сама злякалася такого рішення, сама віддала дитину батькові, і сподівалася, що чоловік награється з дитиною і поверне її.

А він зібрав речі і поїхав до іншого міста. Як я зараз знаю він взагалі в іншій країні.

Я дуже шкодую, що наробила таке. Шкода, що слухала маму і подруг. Адже в мене все було гаразд.

Я просто не нагулялася в молодості і вирішила спробувати іншу цукерку. Всі сміються зараз з мене.

Я відчуваю, що мої подруги тільки зловтішаються. Відчуваю, як шепочуться за спиною знайомі. Усі коханці виявилися лише коханцями.

Ніхто серйозно не налаштований, та ще й така історія за мною. Тільки зараз мені по-справжньому соромно та прикро.

Не знаю з ким мені порадитись і як вчинити, щоби все повернути. Я знаю, що чоловік досі живе сам, з дитиною.

Можливо, він мене ще любить, тому один. Але ось які знайти слова для нього для вибачення я не знаю. І чи пробачит він мені зраду?

Я дуже сумую за дитиною, а спілкування стає все менше і менше. Мабуть, чоловік мститься мені цим. Дуже страшно розуміти, що я втратила все.

Не кидайте в мене каміння, будь ласка, я сама знаю, що вчинила бридко, а тепер плачу.

КІНЕЦЬ.