Коли мені було 21, я вийшла заміж. Все почалося добре, проте через кілька років я залишилася одна з нашими трьома маленькими дітьми, тому що ми з чоловіком розлучилися через те, що він пішов до іншої жінки.

Мені було дуже важко як у фінансовому, так і моральному плані. Усі оплати залишалися мені, оскільки мій колишній чоловік нам не допомагав і навіть не цікавився дітьми.

Через деякий час він почав заявлятися, мовляв, щоб побачитися з дітьми, хоча про нього не чути було вже дуже довгий час. Спочатку він приходив до нас додому займатися з дітьми, а потім почав приділяти мені знаки уваги. Зрештою, ми знову зійшлися, і він знову переїхав до нас.

Мені навіть це було приємно, тому що у дітей знову буде повна сім’я, і мені не буде так важко утримувати всю нашу сім’ю. Але мені так тільки здавалося, бо чоловік нам нічим не допомагав і не працював. Натомість він зміг сидіти та займатися з дітьми, поки я була на роботі і приносила гроші до будинку.

Якось моя найменша дитина, наш син Альоша, сильно захворів, і довелося його відвозити до лікарні і залишатися з ним там.

Бувало, я навіть кілька днів не могла приходити додому, бо була з дитиною у лікарні. В цей час чоловік залишався з іншими двома дітьми вдома, через що мені було спокійно, бо за дітьми було кому наглянути.

В одну з ночей у лікарні мені зателефонувала з незнайомого номера жінка, до якої ще давно пішов мій чоловік. Сказала, мовляв, він знову мені з нею зраджує.

Я не прийняла це всерйоз, але вона дзвонила настільки часто, що я вже спитала про це чоловіка.

Він сказав, що це дійсно так і знову пішов до неї. Я була в шоці, тому що не чекала цього, тому що до цього він присягався, що такого більше не повториться.

Нещодавно він знову повернувся, але я просто не відчинила перед ним двері, бо більше не довіряю йому. І тим більше у мене вже з’явилися нові стосунки з чоловіком, кому я справді важлива.

КІНЕЦЬ.