Ми з дружиною познайомилися ще в школі, довго дружили. Нам було дуже комфортно разом. Ірина доволі незвичайна людина, творча особистість. Ще в школі вчителі помітили її любов до малювання та дівчина часто забирали з уроків для того, щоб намалювати чергову стінгазету.

Згодом її вміння лише розвинулись та вона почала ходити в художню школу та згодом стала дизайнером інтер’єрів. У вільний час малювала картини.

Наші дружні почуття переросли в романтичні та це сталося несподівано для нас обох. Якось ми поверталися з гостей, я проводив Ірину додому, вона йшла по бордюру, не втрималась та впала в мої обійми. В той момент нас наче вдарило струмом та з того часу ми нерозлучні.

Зустрічалися ми недовго, адже було цілком зрозуміло, що ми створені один для одного та невдовзі побралися. Все в Ірині мені дуже подобалось. Єдине що вона не вміла готувати. Коли вона бралася за якусь страву, то візуально доводила її до ідеалу, проте їсти це було неможливо.

Я неодноразово жартував з цього приводу та спільним нашим рішенням було те, що готувати їжу буду я. На щастя, у мене це чудово виходило. Ірина дбала про сімейний затишок, у нас вдома був надзвичайно креативний інтер’єр, на стінах висіли її картини. Усі знайомі та друзі, які були у нас в гостях не могли намилуватися та хотіли повторити, проте у них це не виходило взагалі.

Якось мені стало зле та колегам довелося викликати на роботу швидку. Мене забрали до лікарні, через декілька хвилин приїхала й дружина. Лікарі сказали, що я маю полежати в лікарні деякий час. Посадили мене на дієту. Ірина уважно все вислухала та вирішила потурбуватися про мене, готуючи мені корисну їжу.

Добре, що в лікарні годували та зізнаюсь вам чесно навіть лікарняна їжа була смачніша за те, що готувала Ірина.

Страви, які приносила мені дружини були схожі на її картини на смак вони були такі ж. Сусідів по палаті це дуже веселило.

Доводилось думати куди подіти ту їжу, яку приносила мені дружина та, щоб не засмучувати її, я казав, що все з’їв. Я з великим нетерпінням чекаю коли вже мене випишуть з лікарні, щоб нарешті почати нормально харчуватися.

КІНЕЦЬ.