Життя сповнене несподіванок, і я неодноразово переконувався в цьому. Мене звуть Віталік, і я хочу поділитися історією свого батька, який навчив мене, що в житті немає нічого передбачуваного.

Мій батько провів своє дитинство під час війни, а юність – під час сталінського репресивного режиму. Не зважаючи на труднощі, він закохався в мою бабусю й одружився з нею в 1956 році.

Відтоді вони були разом.

Останнім часом мій батько нездужає, і наша сім’я піклується про нього вдома, як тільки може.

Мій син, який зараз навчається у десятому класі, доглядав за ним після школи. Однак нещодавно сталася жахлива подія. У мого батька стався інсульт, і його довелося госпіталізувати. Він і досі перебуває в лікарні.

Вчора, після роботи, я знову пішов його провідати. Купив фруктів, а дружина приготувала парові котлети. Але коли я прийшов туди, то побачив стареньку жінку, яка тримала його за руку.

Я поняття не мав, хто вона така.

Виявилося, що це його коханка. Вона прийшла зізнатися йому в коханні та сказала, що вони більше не можуть приховувати своїх почуттів.

Я був шокований і запитав батька: “А як же мама?”. Він відповів: “Ми більше не любимо один одного”. Я не міг в це повірити. Він навіть сказав мені, що моя мама не знала про його роман. Я хотів його потрясти, але стримався.

– Що тепер буде? Ти розлучишся?,- запитав я.

– Мені байдуже, якщо люди будуть сміятися з мене.

Я кохаю її та буду кохати до кінця, – відповів він.

Цей випадок навчив мене, що життя непередбачуване, і ми ніколи не знаємо, що може статися далі. Він також показав мені, що кохання може бути складним і що іноді люди роблять вибір, який інші можуть не зрозуміти.

КІНЕЦЬ.