”Це плаття тобі зовсім не йде, і взагалі ти в ній як бегемот в мішку!” – Почула Олена незнайомий чоловічий голос, коли приміряла сукню в магазині.

В люті, вона вирішила дізнатися, хто насмілився поглянути на неї, коли вона приміряла сукню, так ще й образити. При виході з примірювальної Олена побачила чоловіка, який стояв поряд з іншою жінкою, одягненою в таку саму сукню. Жінка, дивлячись у дзеркало, здавалася засмученою.

Олена, дивуючись, запитала: “Ці слова були адресовані мені?” Чоловік, обернувшись і побачивши Олену, почервонів і швидко спробував виправдатись. “О, пробачте!

Ні, ні, це було на адресу моєї дружини. Ми часто так жартуємо один з одним. Вибачте, якщо я вас образив.” Жінка у сукні кивнула, погоджуючись із чоловіком: “Так, це наш улюблений спосіб жартувати один з одного. Але вас він, звичайно, не торкався.”

Олена дивилася на них, намагаючись зрозуміти, чи справді це був просто жарт між чоловіком і дружиною чи щось серйозніше. Однак тон чоловіка та вираз обличчя жінки говорили про те, що їхні стосунки дійсно ґрунтуються на таких дивних “жартах”.

“Розумію,” – сказала Олена, вдаючи, що їй все одно, – “Але, будь ласка, будьте уважнішими наступного разу. Багато людей можуть сприймати ваші слова буквально.”

Жінка посміхнулася: “Дякую за пораду. Вибачте за нашу ненавмисну грубість.” Залишаючи магазин, Олена подумала про те, як часто слова, сказані бездумно, можуть нашкодити чиїмсь почуттям.

Вона вирішила, що наступного разу, коли примірятиме сукню або щось інше, вона займе примірювальну подалі від інших, щоб уникнути подібних непорозумінь.

Але головний урок для неї полягав у тому, наскільки важливо уважно вибирати свої слова та враховувати почуття оточуючих.

КІНЕЦЬ.