Мене звуть Марина, мені 23 роки. Останні чотири місяці я живу зі своїм хлопцем Юрою, який раніше був одружений і має троє дітей. Його колишню дружину звуть Катя, і він залишився з нею виключно заради дітей; він не кохав її та пішов би від неї раніше, якби не діти. У нас з Юрою вже давно були романтичні стосунки, але я сприйняла їх серйозно лише після того, як він офіційно розлучився з дружиною. Зараз вони ведуть судову тяганину за опіку над дітьми.

Ми познайомилися на моїй роботі, де я працюю адміністратором у гіпермаркеті. Юра часто відвідував магазин, щоб купити товари для свого офісу та магазинів, і саме там ми перетнулися. До мене він зраджував своїй дружині, бо не кохав її. Вони одружилися, коли вона завагітніла, коли вони ще навчалися на першому курсі університету. Однак зі мною все інакше, і наша любов справжня.

Одного разу я повернулася додому і побачила, що Катя чекає мене на порозі. Вона попросила мене піти від Юри, бо у них троє спільних дітей, і вона не хоче, щоб я будувала своє щастя на чужому болю. Я вислухала її та запитала, навіщо їй той, хто її не любить. Однак вона залишалася непохитною, наполягаючи на тому, що причиною їхнього розставання є я.

Наступного дня мама Каті прийшла поговорити зі мною, і мене все більше дратувала їхня наполегливість. Після розмови з Юрою він пообіцяв розібратися з колишньою дружиною, але незабаром я зрозуміла, що це марні зусилля. Вона продовжувала дзвонити й скаржитися, і я втомилася від її постійних спроб вплинути на мене. Тепер я розумію, чому Юра від неї пішов. Хіба це жіноча справа – бігати за чоловіком?

Я була вдячна, що вона не знайомила мене зі своїми дітьми, але дійшло до того, що вона почала соромити мене перед сусідами та використовувати вульгарну лексику. Зрештою, я подала скаргу до суду, і це допомогло. Однак у цій ситуації були й позитивні сторони. Щоразу, коли Катя мене турбувала, Юра засипав мене милими подарунками: обручками, трояндами, абонементами в спа-салон і спортзал та іншими приємностями, щоб я не передумала і не пішла від нього.

Зрештою, шлюборозлучний процес завершився, і мій коханий нарешті звільнився від набридливої дружини. Він чудовий батько і добра людина, навіть залишив їй квартиру і машину. Я була не проти й навіть погодилася зустрічатися з його дітьми, але Катя вже налаштувала їх проти мене, тож я з ними так і не познайомилась. Однак це змушує мене замислитися: чи справді жінки бажають бігати за чоловіками, які їх не хочуть? Чи не краще тримати голову високо і не влаштовувати сцен?

КІНЕЦЬ.