Мене звати Олександра, мені 35 років. Заміжня, виховую двох синів. Ми з чоловіком Євгеном маємо власну справу-приватну пасіку. Також чоловік має  равликову ферму, це була його давня мрія.

В нас хороший достаток. Живемо ми з чоловіком душа в душу. Дивимось на виховання дітей та наше спільне життя в одному напрямку. Це надважливо у сучасному світі. Ми часто подорожуємо, ходимо у затишні ресторани та кафе. Нам вдалось забезпечити гідну старість  нашим батькам-пенсіонерам.

А комусь з літніх батьків не так пощастило… Якось вранці я їхала по справах з дачі. Діти залишились у моїх батьків. На зупинці я помітила літню жінку у чорному одязі. Мені стало її шкода, і я запропонувала її підвезти.

Ми розговорилися. Ганні Семенівні 70 років. Вона ровесниця моєї мами, але тільки по роках. На вигляд жінка старша. Ганна Семенівна їхала до лікаря, хотіла лягти  в стаціонар підлікуватися. Серце стало підводити. Домовилася з сусідкою, аби та погляділа її господарство хоча б тиждень

.Чоловіка поховала 7 років тому. Мала двох дорослих синів-соколів, вони працювали обидва у Польщі.. Потім На виробництві, де вони працювали, впали стелажі з запчастинами і обидва сини в цей момент потрапили під них. Коли їх завезли до лікарні вони були у тяжкому стані Мати молилася за ними щовечора, молитовник з рук не випускала. Але марно… вpятувати їх не вдалося, через чотири дні обох не стало.

Ой, доню…Їду підлікувати серце, бо вже не можу…Для чого я живу на цьому світі…Ні дітей, ні онуків.

Ганна Семенівна тримає невеликий город. На ньому картоплю посадила й овочі. Тримає десяток курей, свині та кроликів. Пенсія маленька, але їй вистачає… Вечорами ходить до місцевого клубу плести сітки, поговорити з людьми, щоб не чути свого болю…

Ми приїхали до лікарні. Я витягла з гаманця 2 тисячі гривень і дала Ганні Федорівні на ліки. Вона відмовлялася, але я дуже наполягала. Вона неохоче, тремтячими руками взяла гроші, а по обличчю покотилися сльози. У мене від побаченого у самої став ком, у горлі. Взяла у неї адресу. В кінці місяця вирішили з чоловіком і дітьми її провідати. Зігріти її зранену душу…

КІНЕЦЬ.