Я рада, що мені не довелося обирати. Я дуже люблю свою маму, вона чудова людина, дбайлива, чуйна, добра. Я часто читаю про те, що після заміжжя (одруження) дочки (сина), у батьків псуються стосунки з дітьми.

У моєї мами та мого чоловіка різні характери та погляди на життя. Цього року ми закінчували ремонт у новій квартирі та на 3 місяці переїхали до мами, бо вона має велику трикімнатну квартиру. Місця мало вистачити всім. Але за кілька тижнів, мені вже хотілося поїхати.

Виявилося, що мій чоловік категорично не пристосований жити із мамою, а мама із зятем. Останньою краплею став скандал, після якого я підійшла до мами і запитала, чи розуміє вона, до чого можуть привести її постійні причіпки до мого чоловіка?

Чи вона розуміє, що якщо йому завтра все набридне і він збере речі і піде, то я з дітьми піду теж, тому що цей чоловік — мій вибір. Ми прожили 12 років разом та створили свою сім’ю.

Звісно, у мого чоловіка характер складний. Він може грубо відповісти мені при сторонніх людях, або якось некоректно повести себе з дітьми. Але це не означає, що якщо я промовчала при сторонніх, я не згадаю це, коли буду з ним віч-на-віч.

Ні при дітях, ні при сторонніх, я не дозволяю собі підвищувати голос на чоловіка. Але це не означає, що я не пропісочу його тоді, коли ми з ним залишимося наодинці. Не критикуватиму його методи виховання та висловлювання. Плюс я знаю, як поставити розмову так, щоби викликати в нього сором, а не агресію.

Моя мама цього не розуміла. Вона швидше закипає і виплескує своє обурення відразу, намагаючись захистити моє чи своє самолюбство тут і зараз. Я дуже рада, що мама згодом спромоглася прийняти, що в мене все під контролем і налагодити стосунки з чоловіком.

КІНЕЦЬ.