Олег Глушко та його дружина Марина прожили мирне та гармонійне життя разом протягом двох десятиліть. Не зважаючи на тривалий шлюб, Олег ніколи не мав звички тішити дружину подарунками. Пара поспішно зв’язала себе тенетами шлюбу всього через місяць після знайомства, без особливих побачень та обміну подарунками.

Одружившись пара була повністю зайнята дітьми та різними обов’язками, що не залишало їм часу на подарунки. Олег зосередився на розвитку фермерського господарства, купуючи худобу та техніку, працюючи агрономом. Марина, з іншого боку, доглядала за їхнім садом і працювала медсестрою у місцевій поліклініці.

Коли їхні діти підростали, турбот і обов’язків ставало дедалі більше. Свята відзначалися традиційними застіллями, а їхнє життя продовжувалося мирно і без особливих подій.

Одного разу, напередодні Дня всіх закоханих, Олег пішов на ринок, щоб продати деякі продукти з їхньої ферми, включаючи картоплю, моркву і кілька кролів. Торгівля пройшла успішно, і його товари швидко розкупили.

Коли Олег ставив сумки в машину сусіда, він не міг не думати про те, що його гарний заробіток зробить Марину щасливою. З її списком продуктів у руках він попрямував до магазинів, зупинившись спочатку в місцевій забігайлівці, щоб поласувати біляшами, купивши 100 грамів і два смачних пиріжки.

Йдучи вулицями, Олег спостерігав за перехожими, і врешті-решт його погляд зупинився на молодій парі. Дівчина, Настя, милувалася красивою квітчастою сукнею, а її супутник, Михайло, висловлював занепокоєння щодо їхнього бюджету. Олег не міг не почути їхню розмову, коли Настя благала про сукню, а Михайло хвилювався про фінансові труднощі, які вона може спричинити.

Не зважаючи на власний фінансовий успіх, Олег не міг не співчувати молодій парі та їхнім фінансовим труднощам, розуміючи, що не кожен може дозволити собі розкіш легковажних витрат.

– Минув цілий рік, як ми одружилися, а ти не подарував мені жодного подарунка, навіть на Новий рік, – пролунали в голові Олега слова жінки, коли він йшов вулицею.

Проходячи повз молоду пару, Настя попросила свого чоловіка, Михайла, подарувати їй красиву сукню у квіточку. Міша вагався, висловлюючи своє занепокоєння щодо їхнього фінансового становища, але Настя наполягала і врешті-решт переконала його купити сукню для неї.

Спостерігаючи за щастям пари, Олег не міг не думати про свій власний шлюб і відсутність подарунків. Він згадав, як його дружина колись одягала схожу сукню, яка приносила йому радість, і раптом відчув почуття жалю.

Недовго думаючи, Олег зайшов до магазину і придбав таку ж гарну сукню з вітрини, вирішивши нарешті зробити дружині подарунок після стількох років.

– Остання мода, ретро-стиль, з чистого шовку. Вашій доньці сподобається, – потішила його продавчиня.

– Взагалі-то, це для моєї дружини, – перебив Олег.

– О, як чудово! Вона буде в захваті, – вигукнула продавчиня.

– А скільки вона коштує? запитав Олег, трохи зніяковівши.

Продавчиня назвала ціну, і обличчя Олега почервоніло. “Це великі гроші. Я міг би купити корму для худоби на місяць за таку ціну”, – буркнув він.

– Пане, ця сукня коштує своїх грошей. Вона якісна і красива, – пояснила продавчиня.

Олег обмірковував варіанти. Він ні як не міг зважитися на покупку і постійно думав, що якщо купить ту сукню, то витратити дуже багато грошей, але думка про те, щоб зробити дружину щасливою, перемогла. Він вирішив купити сукню, не зважаючи на її високу вартість.

– Я куплю її, – перерахував він купюри та вийшов з пакетом з магазину.

– А як щодо вас? Ти добре заробив сьогодні? – запитав сусід.

– Яке тобі діло до моїх заробітків?, – роздратовано відповів Олег.

– Та заспокойся ти, заспокойся.

Коли приїхали додому, Марина ще була на роботі. Олег працював по господарству, прибирав у хліві, напував корову, годував курей пшеницею. Робота була важкою і на серці в Олега було важко, не зважаючи на те, що він зробив добру справу – купив подарунок. Зайшов до хати, налив собі склянку напою, потім ще одну, з кожним ковтком відчуваючи себе краще.

Коли Марина повернулася з роботи, вона була похмура.

– Ну що, Олеже, як торгівля пройшла? Привіз те, що я просила?, – поцікавилася Марина.

– Так, торгівля пройшла дуже добре, все продав і заробив багато грошей. Ось оплата, – відповів Олег, простягаючи гроші.

– Щось замало грошей ти привіз, враховуючи, що торгівля була бойкою. Ти ж нікому не позичив їх, чи може програв на що? Почала з підозрою розпитувати його Марина..

– Ну, я тобі подарунок купив. Він у сумці, он там, – сказав Олег. Марина була приголомшена.

– Для кого це? Для мене?, – очі Марини загорілися від хвилювання, коли вона витягла обновку. Вона пішла приміряти її, вовтузилася з нею протягом 10 хвилин, перш ніж повернулась зі сльозами на очах.

– Не влізаю… Я погладшала, – схлипувала Марина.

Олег був вражений. “Ти ж у такому вбранні ходила на побачення, коли ми зустрічались “, – зауважив він.

– Та годі тобі. Коли це було? Я народила тобі двох дітей, – відповіла Марина.

– Побачивши цю сукню, на мене нахлинули спогади про нашу молодість і про те, як вона тобі пасувала, – згадував Олег.

– Ти правий, Олеже. Гарні були часи… Молоді роки завжди запам’ятовується, – погодилася Марина.

Сидячи на сходах, Марина ніжно обійняла чоловіка, і вони разом розсміялися. Додому прийшли син з донькою.

– Чому ви так сидите?, – запитала їхня донька Юля.

Батьки лише посміхнулися.

– Юлю, тато приніс для тебе подарунок, – оголосила Марина.

– Татусю, я тебе обожнюю, – вигукнула донька, поцілувала обійняла батька та кинулася приміряти сукню. Вийшла вона осяяна, кружляючи в новій сукні, наче модель.

Для молодших синів Олег приніс конструктор та солодощі.

Наступного ранку Марина розбудила Олега, погладила його по голові та запросила до сніданку. Вона поглянула на чоловіка з такою любов’ю, що він ледь не потонув у ній.

– Вже світанок? Тоді вітаю, моя люба дружино, – привітав її Олег.

– Ти вчора мене приємно вразив. Спасибі, – подякувала Марина.

– Можна і так сказати…, – відповів Олег.

Давно вже Марина та Олег так не насолоджувалися товариством один одного, як того ранку. Попереду у них було ще багато ніжних та щасливих днів…

КІНЕЦЬ.