Дружимо з Олею ще з першого класу, всі нам завжди заздрили, що ми так надовго зберегли свою дружбу. Але не всім відомо, що моя подруга має дуже важкий і запальний характер.

Я й сама раніше цього не помічала, бувало, коли посваримося, я перша завжди мирилася і просила вибачення, навіть якщо й не була винна, не хотілося втрачати подругу.

Зараз ми вчимося в іншому місті, спочатку жили в гуртожитку нашого університету, а потім нам батьки вирішили винайняти квартиру, щоб ніхто не заважав вчитися.

І ось тут я по-справжньому впізнала свою подругу. Вона одразу вирішила, що я маю її слухатися, всі питання Оля бере на себе, вважаючи, що я не розумію, як треба робити.

Це стосується і покупки товарів, і розподілу обов’язків. В основному прибиранням займаюся я, подруга каже, що вона більше за мене готує, коли я запропонувала скласти графік чергувань і на кухні, і в кімнаті, вона образилася.

Я вже жалкую, що погодилася жити разом, адже в кімнаті гуртожитку нас було чотири дівчинки і там було набагато веселіше, було ще з ким поспілкуватися, крім Олі.

Але тепер я не можу переїхати назад, інакше треба якось пояснювати все і своїм, і її батькам, які, не те щоб дружать, але теж добре спілкуються між собою. Знаю, що Оля в цій ситуації зробить мене винною, у неї це добре виходить.

Та як тоді далі з нею спілкуватися? Все-таки наша дружба триває не один рік. Спробувала поговорити з нею.

Але нічого з цього не вийшло, вона мене не зрозуміла, тільки образилася. Ще мені не подобається, що на заняттях доводиться вдавати, що у нас все нормально, і від цього мені стає дуже не комфортно. Як правильно вчинити, не знаю.

КІНЕЦЬ.