Брат Каті Віктор після одруження переїхав до іншого міста.

Здавалося, між ними все добре, вони обмінювалися дзвінками та новинами.

Отже, коли у Віктора та його дружини Галини народилася дитина, Катя вирішила відвідати її.

Вона спитала, що можна подарувати, і Галина назвала ходунки.

Катя обрала, як їй здалося, гарні дитячі ходунки і вирушила нічним поїздом до родини брата.

Після приїзду замість подяки Катя зіштовхнулася із розчаруванням Галини.

–Це що, ходунки?

Я хотіла за три тисячі гривень, а не за триста, – поскаржилася Галина, внаслідок чого між нею та Віктором розгорілася спекотна суперечка через меркантильні очікування.

Катя навіть не знала, залишатися чи йти, але брат вмовив її залишитися на вечерю.

Того дня навіть батькам Галини здалося, що їх дочка некрасиво повелася.

Наступного ранку Катя тихо пішла з важким серцем.

Через півроку Віктор запросив Катю та їхню маму на день народження дитини, попередивши, що образиться, якщо вони відмовляться.

Побоюючись чергового фіаско із подарунками, вони вирішили подарувати гроші, хоч і це вони зробили з обережністю.

На святі Галина єхидно помітила, що грошей вистачить лише на пару рулонів шпалер у дитячу.

Засмучені і не бажаючи більше сваритися, Катя з мамою мовчки пішли зі свята, вирішивши, що це востаннє, коли вони заходять у цей будинок.