Це не твоя справа! Я – глава сім’ї, і я так вирішив. Нам ще довго збирати на іпотеку, а машина Ксюші потрібна зараз. І якщо ти так погано ставишся до моїх родичів, я ще подумаю, чи потрібна мені така дружина

– Дмитре, до нас знову твоя Ксюша заходила? – запитала Олена в чоловіка, дивлячись у напівпорожній холодильник. – Зазвичай після її візиту в нас пропадає вся їжа.
– Ну так, заходила, – відповів Дмитро. – Знову скаржилася, що в них грошей немає. Не міг же я відправити її з порожніми руками, сестра все-таки.
– Напевно, ти Ксюші ще й грошей дав?
– Дав кілька тисяч. Ксюша говорила, що в Артема знову проблеми на роботі, і їм навіть нічим платити за квартиру, – трохи зніяковів Дмитро.
– Хто б сумнівався… Я не розумію, навіщо вона вискочила заміж у двадцять років? Чому твоя мама її не відрадила?
– Ну ти що, Ксюшу не знаєш? Якщо вона щось замислить, її неможливо зупинити. Та нічого страшного, швидше звикне до самостійного життя.
Олена тільки важко зітхнула. Самостійне життя – це, звісно, добре, але поки що Ксюша жила тільки за рахунок родичів.
Артем був теж зовсім молодим хлопцем, який тільки почав заробляти гроші. І він не поспішав радувати свою дружину подарунками та обновками. Сама Ксюша поки що не хотіла працювати і була впевнена, що Артем має всім її забезпечувати.
Мати Ксенії та Дмитра, Тамара Валеріївна, теж була на боці доньки. Вона бачила, що молодій сім’ї не вистачає грошей, і завжди матеріально допомагала Ксюші. І вимагала, щоб Дмитро теж підключався.
– Вона молода жінка, їй потрібно мати гарний вигляд, – говорила Тамара Валеріївна. – Ксюша поки не знайшла роботу до душі, та й Артем жадібнуватий виявився. Тож, Дмитро, це наш із тобою обов’язок – допомагати.
І Дмитро допомагав, як міг. А ось Олені це швидко набридло. Вона не розуміла, чому частина зарплати чоловіка має йти на Ксенію. Олена з Дмитром самі жили на орендованій квартирі, на всьому економили, щоб якнайшвидше назбирати на іпотеку, – а тут ще сестра.
Якось раз Олена прийшла додому і побачила свекруху і Ксюшу в гостях. Вони про щось секретничали з Дмитром і щойно побачили Олену – одразу замовкли. Було зрозуміло, що розмова в них серйозна. Олена запитала:
– Можна поцікавитися, що ви тут задумали? Мені здається, ви знову хочете фінансової допомоги від нашої родини.
– А ось і не вгадала, – зі сміхом сказала Тамара Валеріївна. – У нас тут свої справи, сімейні, і тебе вони не стосуються.
Олена хмикнула, не надто вірячи, і пішла на кухню, готувати вечерю. За п’ять хвилин Ксюша теж прибігла туди, безцеремонно відчинила холодильник і засмучено промовила:
– А чого тут така порожнеча? Олено, ти хоч була в магазині?
– Ага, була, – трохи роздратовано відповіла Олена. – Тільки зарплата в мене через два дні, тому я купувала тільки необхідне. А якщо хочеш їсти, то можу тобі супу підігріти.
– Ні, я такого не буду. Я взагалі грошей на їжу не шкодую – і піцу замовляю, і суші, і в кафе ми з Артемом любимо сходити.
– Невже зарплати Артема вистачає на такі бенкети? Ти ж часто скаржишся, що у вас грошей немає.
– А я тоді в мами гроші прошу і в Дмитра. Це нормально, якщо всі в родині допомагають одне одному.
Незабаром Тамара Валеріївна і Ксюша пішли. І Олена відразу запитала в чоловіка, навіщо вони приходили.
– Мама зібралася продавати дачу і хотіла мене попросити про одну послугу. Щоб усі гроші від продажу віддати Ксюші. Вона молода, а для гарного старту в житті потрібні гроші.
– І як це розуміти? – здивувалася Олена. – Тебе не ображає, що всі гроші дістануться сестрі? Я, як твоя дружина, проти, щоб усе віддали Ксюші. І я не думаю, що ці гроші підуть їй на користь.
– Олено, краще тобі в це не втручатися, – сердито заявив Дмитро. – Дача належить моїй мамі, нехай вона і вирішує, кому її віддати.
Дмитро не став далі продовжувати цю розмову і вийшов в іншу кімнату. Він вважав, що мама правильно чинить, і дуже пишався собою, що він такий великодушний і нічого не шкодує для Ксюші.
Скоро дачу продали. Олені було заздалегідь очевидно, що Ксюша не збиралася пускати гроші в правильне русло. Ресторани, модний одяг, дорога техніка – все пішло на красиве життя.
А коли гроші закінчилися, Ксюша знову прийшла до мами і почала їй вимовляти:
– Усе, мамо, мені знову нема за що жити! А я, між іншим, хочу отримати права і купити машину! У вас більше нічого продати? Деяким батьки купують квартири, забезпечують… Мамо, ну чому ми такі бідні?
Від такої заяви Тамара Валеріївна трохи сторопіла. Навіть вона не очікувала, що донька так швидко промотає гроші. Трохи оговтавшись, вона сказала:
– Ти що, Ксюшо, більше в нас нічого немає. Я думала, ти ці гроші з розумом витратиш або будеш збирати. І взагалі, час би тобі самій влаштуватися на роботу. Ти ж відучилася на бухгалтера – от і спробуй влаштуватися в якусь фірму.
– Я не збираюся працювати бухгалтером! Я не хочу цілий день дивитися в комп’ютер і псувати зір! Мене чоловік має забезпечувати, ну, і ти теж. Мені ж усього двадцять років! Виростили мене, значить, і на цьому все, крутись, як хочеш? Ну,дякую.
– Та почекай ти, – спробувала заспокоїти Тамара Валеріївна. – Зараз що-небудь придумаємо. А що, якщо нам у Дмитра позичити грошей? Скажемо, що потрібно на важливу справу. Вони ж з Оленою на іпотеку збирають, у них точно має щось бути.
– Ти думаєш, вони багато дадуть? Ця Оленка така жадібна, навіть продуктів шкодує. Добре, що хоча б Дмитро завжди радий мені допомогти.
– Отже, йдемо до них! – рішуче сказала Тамара Валеріївна. – Ти не хвилюйся, мені вони не зможуть відмовити.
За годину Ксюша з матір’ю були на порозі орендованої квартири Дмитра. Побачивши родичок чоловіка, Олена відразу запідозрила недобре – вочевидь, що вони прийшли не з подарунками, а з якимись проханнями.
– Синку, у нас до тебе дуже важлива справа! – схвильовано промовила Тамара Валеріївна, щойно увійшовши до квартири. – Тільки на тебе ми й можемо розраховувати.
Олена напружилася. “Ну все, будуть просити гроші!” – промайнуло в голові. Інший варіант розвитку подій складно було уявити.
– І що у вас сталося?
– Ксюша хоче купити машину, а гроші від продажу дачі в неї вже закінчилися, – з винуватою посмішкою сказала мама. – Ось ми й вирішили, що ви маєте нам допомогти.
Олена не повірила своїм вухам і перепитала:
– Що? Цих грошей уже немає? Ви ж виручили за неї хорошу суму, куди вона могла розчинитися? Ксюша, тобі потрібно якось обміркованіше ставитися до покупок!
– А ти мені не вказуй! Я – дівчина статусна, а не якась простачка в одязі з ринку! Так, я хочу ходити по ресторанах, по салонах краси, хочу користуватися хорошими речами. І я не збираюся всю молодість просидіти в злиднях!
– А працювати ти не пробувала? – зіронізувала Олена. – Кажуть, допомагає, щоб не випрошувати гроші в родичів.
Дмитро злякався, що зараз почнеться скандал, і спробував усіх заспокоїти:
– Зачекайте, давайте спочатку все обговоримо. Грошей на машину в нас, звісно, немає. Але хоча б невеликою сумою ми зможемо допомогти.
– От і молодець, синку! – просяяла Тамара Валеріївна. – Я так і знала, що ти будеш на нашому боці.
– А мене ви не хочете запитати? – обурилася Олена. – Вибачте, але я не збираюся спонсорувати Ксюшу, у неї на це є чоловік. Ось нехай вони з Артемом і думають, як їм купити машину. Коротше, грошей я не дам, і крапка!
Дмитро кинув збентежений погляд на матір і спробував заспокоїти дружину:
– Олено, що ти таке кажеш? Це наші спільні гроші, і я теж маю право ними розпоряджатися. Тим паче мама ж просить позичити грошей, а не подарувати. Згодом віддасть.
– Звісно, віддам! Чи ти думаєш, що я обманщиця? Ось допоможу трохи Ксюші й одразу все вам поверну.
Олена й справді відчула себе ніяково, нібито вона не довіряла Тамарі Валеріївні. Але ще гірше було б назавжди попрощатися зі своїми грошима, які зароблялися важкою працею.
– Ні, навряд чи ми зможемо вам допомогти, – уже не так упевнено сказала вона. – Зрозумійте, ми збираємо на іпотеку, а це набагато важливіше за машину.
– Гаразд, мамо, пішли звідси, – роздратовано випалила Ксенія. – Бачиш, які це люди? Вони дбають тільки про себе, а наші проблеми їх не стосуються.
Ксюша різко попрямувала до виходу, усім своїм виглядом показуючи образу. Слідом поспішила і Тамара Валеріївна. Але вона не збиралася здаватися просто так і невдоволено сказала синові:
– Дмитре, ми з тобою ще поговоримо! Тобі не здається, що твоя дружина вже тобою командує?
Щойно за матір’ю зачинилися двері, Дмитро одразу ж накинувся на Олену зі звинуваченнями.
– Слухай, ну як тобі не соромно? Що тепер мама про мене подумає? Що ми не можемо допомогти їй у важкій ситуації? Що гроші для нас дорожчі за стосунки з рідними?
– А хіба це складна ситуація? – обурилася Олена. – Хіба нам із тобою хто-небудь допомагав? Я впевнена, що нам на іпотеку твої родичі й копійки б не дали. Тож досить, я більше не хочу слухати казки про твою вічно обділену сестру Ксюшу.
Через кілька днів Олена і Дмитро помирилися. Ось тільки Олена навіть не здогадувалася, що чоловік зважився на обман. Він узяв гроші, призначені для іпотеки, і відніс їх мамі.
Коли Тамара Валеріївна побачила сина із заповітним конвертом у руках, одразу ж похвалила його:
– Молодець, синку! Я так і знала, що правильно тебе виховала! І ти не переживай, спочатку ти Ксюші допоможеш, а потім вона тобі. А Олені поки що нічого не кажи. Ви молоді, ще назбираєте.
Якось раз Олена гортала соцмережі, і побачила там нові фотографії Ксюші. На них Ксюша сиділа за кермом невеликої симпатичної автівки і просто світилася від щастя. Олені здалося це дивним, і вона запитала в чоловіка:
– Дмитре, а ти знав, що Ксюша все-таки купила машину? Невже Артем роздобув грошей? Так, хватка у тебе сестричка, завжди домагається свого.
– Так, я знаю про машину, – сказав Дмитро, не дивлячись на дружину. – Ми всі скинулися і змогли зробити Ксюші такий подарунок.
– Що значить “ми скинулися”? Ти теж гроші давав? Чому мені нічого не сказав?
Дмитро мовчав, і Олена все зрозуміла. Вона підбігла до комода, у якому зберігалися накопичення, і з жахом побачила, що грошей немає.Спеціально для сайту Stories
– Що ти наробив? – закричала Олена на чоловіка. – Ти знущаєшся? Ти віддав сестрі всі наші заощадження? Я просто не можу в це повірити! Дмитре, ну скажи, як ти міг так вчинити?
Цього разу завжди спокійний чоловік несподівано розлютився і різко підвищив голос:
– Це не твоя справа! Я – глава сім’ї, і я так вирішив. Нам ще довго збирати на іпотеку, а машина Ксюші потрібна зараз. І якщо ти так погано ставишся до моїх родичів, я ще подумаю, чи потрібна мені така дружина!
– Ах, ось як?! Ні, Дмитре, це я подумаю, чи потрібен мені такий чоловік. Точніше, я вже зрозуміла, що ти мені більше не чоловік! Я зараз же їду до мами, а ти не забудь повернути мені половину наших заощаджень!
Олена почала гарячково збирати речі. Вона була дуже ображена на чоловіка, але все ж сподівалася, що він її зупинить і попросить вибачення. Але Дмитро спокійно сидів перед телевізором, ніби нічого не сталося.
– Отже, це все?Дмитре, я ж реально йду, – тихо сказала Олена, стоячи перед вхідними дверима.
– Іди геть. Якщо не зміниш своєї поведінки, то можеш і не повертатися, – крижаним голосом сказав Дмитро.
Олена поїхала до мами і через місяць подала на розлучення. Складно жити з людиною, яка зовсім тебе не поважає. До речі, про свої накопичення Олена не забула – під загрозою суду вона змусила Дмитра повернути належні їй гроші. І потім гірко сміялася, розповідаючи цю історію подругам: це ж треба – розлучитися через чуже нахабство!Спеціально для сайту Stories
КІНЕЦЬ.