— Де мої онуки? Бабуся приїхала! — Діти біжать до неї з цікавістю, що ж цього разу принесла їм бабуся. Світлана Ігорівна із задоволенням дістала з пакету Хеппі Міл. Діти кричали «ура!» від щастя стали розкривати коробки. -Оля, — кличе вона мене, — я і солодощі принесла. Став чайник!

Я поставила на стіл приготовані мною пиріжки з повидлом та безе. А свекруха дістала коробку макарунів. — Олечко, мила. Я таке не їм, — сказала вона і відсунула мої частування, — ти ж добре знаєш. » А мені не подобаються ці ваші макаруни, вони липнуть до зубів» подумала я, але сказала: — Нехай залишаться.

Наша сім’я багатодітна, до того ж велика. У дитинстві на літо до нас приїжджали також двоюрідні брати та сестри. Тому бабуся та мама намагалися готувати так, щоби всі наситилися, всім вистачало. Вони мали правило: краще багато, ніж мало.

Звідти в мене звичка. Перше, щоб удома завжди було солодке, а друге, я готую багато заготовок. У моїй морозилці різноманітні напівфабрикати, які, звісно, приготувала я сама. Але свекруха не тому недолюблювала мене, а тому, що у неї був для сина кращий кандидат.

Свекруха не схвалює вибір сина, адже вона хотіла, щоб він одружився з дочкою її подруги. Та була єдиною спадкоємицею сім’ї, а сім’я забезпечена. У них рухоме та нерухоме майно. Та дівчина не готувала, але подобалася свекрусі тим, що мала достатньо грошей заплатити, щоб їй готували.

Ось тому Світлана Вікторівна такими дрібницями намагалася мені помс титися. Минулого разу, коли вона прийшла до нас, віддала дітям по пачці чіпсів і демонстративно заявила: — Це корисніше, ніж смажене тісто, — і подивилася на стіл.

У той момент чоловік сидів за столом, їв страви, що були приготовані мною, і сказав: — Яка у мене дружина! Золоті у тебе руки Оля. Свекруха додала: — Хм, через цю їжу ти набрав десять кілограмів.

У тебе, напевно, вже ожиріння серця, і дітей так годуєте. У вас немає культури їжі. -Я погладшав на два кілограми, мамо, не перебільшуй. А діти у нас точно здорові. Оля має багато братів і сестер, але всі вони здорові.

— Тому що їм діставалося менше їжі, — сказала свекруха з усмішкою. Я слухала, але не втручалася. Але в цей момент я зайшла на кухню і сказала: — Не треба так погано висловлюватись про мою родину. А щодо дітей. Відтепер замість чіпсів та фастфуду приносите їм фрукти. — А ти спитай у них, що їм більше подобається? — нахабно додала свекруха. — Все, годі, — втрутився чоловік, — у дітей є мати, вона і вирішуватиме, чим їм годувати. Мамо, відтепер прислухайся до Олі.

КІНЕЦЬ.