Стас представив свою наречену батькам, Катя здивовано дивилася на майбутнього свекра. Почувши його ім’я та по батькові, дівчина плутано вибачилася і вибігла з кафе.

Катя сіла в перше таксі, яке стояло біля кафе.

– Будь ласка, їдьте скоріше!

Таксист спробував заперечити:

– Загалом, я вже на інше замовлення їду. Так що іншу машину замов, і їдь куди завгодно!

Проте незнайомка не здавалася. Вона встигла пристебнутись, і, діставши з сумочки купюру, поклала її в пістаканник між сидіннями:

– Я вас прошу! Їдьте, куди вам треба, але дорогою просто відвезіть мене звідси! Я за кілька кварталів вийду!

Купюра з зображенням Вернадського стала для таксиста досить переконливим аргументом. Водій рушив з місця, але встиг помітити, як з дверей кафе вийшов молодий чоловік, і почав розгублено озиратися на всі боки. Дивна пасажирка, мабуть, теж побачила цю людину. Вона схвильовано втиснулася в крісло і стала метушливо відключати смартфон.

– Що, шукає тебе? – поцікавився водій. – Он, як видивляється! Ти що, пішла з ним на побачення, повечеряла і пішла? Молодець!

На червоний сигнал світлофора, водій зупинив автомобіль. Швидко впевнившись у справжності купюри, таксист помітно повеселішав, і почав балакати без зупину.

– Я раніше лише у фільмах бачив, як у машину стрибають незнайомці, і кажуть їхати. Двадцять років, як кермо кручу, але в такій ситуації не виявлявся, хоча, звичайно, різне бувало…

Водій, почав розповідати одну з історій, і, пригальмувавши на перехресті перед світлофором, вирішив подивитися її реакцію на почуте. Обернувшись до пасажирки, він побачив, що дівчина плаче.

Зрозумівши, що пасажирка навіть не слухає його байки, ображений водій замовк. У салоні встановилася тиша, що переривається лише тихими порадами навігатора. Через деякий час дівчина витерла сліди сліз на щоках тильною стороною долоні, і попросила:

– На наступному світлофорі зупиніть, будь ласка.

***

Водій виконав прохання, і, побажавши щедрій пасажирці удачі, подався далі. Дівчина озирнулася, ніби переживаючи, що хтось їхав слідом, і, не помітивши нічого підозрілого, увімкнула смартфон. Вона не збиралася відповідати на десятки пропущених дзвінків. Проігнорувала численні повідомлення в месенджері, і набрала номер єдиної людини, здатної її вислухати та допомогти доброю порадою.

– Оксано, привіт! Ти не зайнята зараз? – Почала Катя розмову, відчуваючи, що ось-ось знову розплачеться. – Можна, я до тебе прийду?

Дзвінкий і бадьорий голос подруги, що залунав з динаміка, промовив заповітні слова:

– Звісно, Катю, приходь! Ти ж знаєш, я та всі мої тобі завжди раді!

Оксана поклала слухавку, і задумалася. Вона знала, що цього вечора її найкраща подруга Катя мала познайомитися з батьками свого нареченого. Зважаючи на все, зустріч пройшла не надто успішно, і тепер від неї потрібна підтримка. Втім, Оксана була не проти.

Вони з Катею разом навчалися в інституті, і неодноразово проходили через різні випробування. Бувало всяке: і любовні розчарування, і безсонні ночі, проведені за навчанням, і навіть закоханість у одного й того хлопця.

І незважаючи на те, що після закінчення навчання пройшло вже більше 10 років, і життя їх неминуче розвело убік, вони, як і раніше, були ближчими, ніж сестри.

Оксана давно була заміжня, народила двох синів, а ось у Каті з любов’ю ніяк не складалося. Ось і зараз подруга дивувалася: що могло піти не так? У батьків її нареченого Стаса просто не могло бути до неї жодних претензій!

Катерина розумна, тактовна, гарна, має невелику, але власну квартиру, дітей не має, добре заробляє. Ідеал, та й годі! До того ж під час спілкування чоловік здався Оксані цілком адекватною самостійною людиною, яка здатна заступитися за кохану навіть від батьків.

Втім, думати було ніколи. Оксана зазирнула до дитячої кімнати, чоловік із синами грали в якусь гру, і оголосила:

– Так, хлопці, до нас зараз Катя прийде, то хоча б трохи приведіть себе в порядок.

Діти, які дуже любили подругу мами, побігли прибирати іграшки, а чоловік, зітхнувши, приєднався до них. Оксана, окинувши поглядом вміст холодильника, швидко затіяла піцу. Щойно вона перестала поратися з тістом, як пролунав дзвінок домофона.

Вигляд у Каті був не дуже. Вона простягла хлопчикам, які вибігли її зустрічати, кіндер-сюрприз, і зніяковіло посміхнулася подрузі та її чоловіку:

– Вибачте, що потурбувала, та ще й із порожніми руками. Уявляєте, я виявляється практично всі гроші таксисту віддала, щоб кілька кварталів покататися. Втім, це не найголовніше.

Оксана миттєво зорієнтувалася, і, зрозумівши, що подруга перебуває не в кращому настрої, м’яко попросила синів та чоловіка:

– Хлопчики, ви, здається, трохи не дограли? Ми зараз із Катею трохи посекретничаємо, а потім вас покличемо на піцу.

***

Оксана провела гостю на кухню, щільно зачинила двері, і почула шепіт:

– Ти навіть не уявляєш, що я зараз пережила! Я ледве на ногах втрималася, коли побачила батька Стаса. Думала, що помилилася, але коли він мені представив його як Олександр Петрович, зрозуміла, що не помилилася!

Оксана здивувалася:

– Що ще за Олександр Петрович? Звідки ти його знаєш? Що в ньому такого, що ти, як кажеш, ледве на ногах втрималася?

Катерина застигла, і сказала:

– Оксано, цей Олександр Петрович – мій батько! А я щей вагітна від Стаса! Ти розумієш, що це означає?

Оксана навіть свиснула:

– Катю, ти що, чекаєш на дитину? І мовчала, нічого не казала? – Коли до неї повністю дійшов сенс почутого, вона здивовано простягла: – Ось це поворот. Що ж тепер робити?

Катя таки заплакала:

– Я тепер і не знаю, що робити? Як із усім цим жити? Думала, нарешті хорошого чоловіка зустріла. Так мріяла, що у нас із ним буде дружна родина. Навіть планувала однією дитиною не обмежуватися, а що – мені всього 33, цілком можна було б хоча б пару малюків народити. Тепер про все це треба забути та ще й з вагітністю від Стаса розібратися.

Обійнявши подругу, Оксана почала її втішати:

– Ти, найголовніше, постарайся заспокоїтись. Не накручуй себе, Катю!

Зрозуміло, від цих слів сльози миттєво не висохли. Каті полегшало, коли вона поділилася своєю проблемою з найкращою подругою, і вона поставила їй ще одне важке питання:

– Як мені тепер Стасові пояснювати, що я не вийду за нього заміж? Як взагалі розповісти йому те, що ми з ним родичі?

Оксана намагалася роздумувати:

– Слухай, Катю, а ти помилитись не могла? Наскільки я пам’ятаю, ти розповідала, що бачила свого батька один раз, коли він з’явився до тебе на 16-річчя. Стільки часу вже минуло! Може, ти все-таки поспішила і помилилася?

Катя заперечила:

– А те, що ім’я та по батькові збіглися? А родимка над бровою? Теж помилка? Чи ти віриш у такі неймовірні збіги?

Катя та Оксана сиділи мовчки, обмірковуючи ситуацію, що склалася, і ледь не здригнулися, коли до кухні увійшов чоловік Оксани, і пояснив:

– Вибачте, але там Стас прийшов, і просить, щоб Катя з ним хоча б поговорила.

Катя розгубилася. Оксана невдоволено подивилася на чоловіка:

– Юра, ти чого? Не міг сказати, що Каті в нас дома немає?

Чоловік знизав плечима:

– Оксано, то ти ж сама синів навчаєш, що обманювати недобре! Що станеться, якщо вони поговорять.

Оксана кивнула:

– Гаразд, проїхали, – і, звернувшись до подруги, запитала: – Може, й справді, поговориш? Все одно доведеться порозумітися?

Катя кивнула, і подруга скомандувала чоловікові:

– Юра, поклич його сюди. Нехай тут розмовляє.

Незабаром на кухню увійшов Стас, і Оксана тактовно залишила його наодинці з Катею. Чоловік без довгих передмов повідомив:

– Кохана, уявляю, що ти відчула, але все не так сумно, як ти могла подумати!

Катя підняла на майже колишнього нареченого заплакані очі, і обурилася:

– Ти взагалі розумієш, що ми з тобою – брат із сестрою?

Чоловік засміявся:

– Зовсім ні! Олександр Петрович – мій вітчим! Просто він одружився з моєю мамою, коли я ще пішки під стіл ходив, тому я і кличу його татом. Коли ти так поспішно пішла, він нам пояснив причину твоєї дивної поведінки, і я побіг за тобою, але не наздогнав. Приїхав до тебе у квартиру – там порожньо, і зрозумів, що ти, швидше за все, до Оксани попрямувала. Тож витирай сльози, і поїхали додому.

Після емоцій, що лягли на неї, Катерина була така спустошена, що навіть не могла зрадіти. В себе вона прийшла тільки після того, як Стас її міцно поцілував. Вони не стали затримуватися у гостинної подруги, і незабаром попрощалися з Оксаною та її сімейством, ще раз нагадавши, що обов’язково чекають на них усіх на своєму весіллі. У результаті торжество, що ледь не відмінилося, пройшло весело і невимушено.