Зараз в моєму житті склалася дуже складна ситуація для мене і я не знаю, як правильно мені вчинити, щоб, нарешті, налагодити своє життя і життя своєї сім’ї.

Мені дуже непросто зробити правильний вибір, тому дуже сподіваюся на пораду добрих людей, які, можливо, з іншої сторони подивляться на мою непросту життєву ситуацію.

Відразу після школи я вийшла заміж.

Як то кажуть кохання з першого погляду, у нас обох з Михайлом були щирі почуття одне до одного.

Згодом ми одружилися.

Стосунки з Михайлом були просто відмінні, я вважала наш шлюб чудовим і вдалим, але в нас, на жаль, довго не було дітей.

Лише через чотири роки я дізналася довгоочікувану новину – я стану мамою.

Ми обоє були на сьомому небі від щастя.

В призначений термін в нас з’явилася довгоочікувана донечка. Нашій радості не було меж.

Вже через рік я знову зрозуміла, що чекаю дитину.

Михайло говорив вже, що зараз, з двома дітьми ми не впораємось. Я з ним не погодилась, адже ми так довго чекали першу дитину, а тут так несподівано Бог послав нам другу.

Та я вирішила, що як би там не було ми впораємось, дав Бог дитину, дасть і на дитину.

Звичайно, чоловік не дуже схилявся до мого вибору, але я не могла інакше.

Другим в нас з’явився хлопчик, але на жаль нездоровий.

З самої його появи я жила в палатах, на жаль, мені було дуже важко, то найскладніший період в моєму житті, про який я навіть згадувати зараз не хочу.

Чоловікові це все швидко набридло, адже дитина була дуже неспокійною.

В один прекрасний день Михайло просто сказав, що йому це все вже набридло і він подає на розлучення.

Я не могла повірити, що мій чоловік може залишити нас у такий важкий для нас усіх момент.

В мене просто не могло це все вкластися в голові. Бо ми так чекали дітей.

Я прийняла рішення на користь своєї дитини і залишила чоловіка.

Не живу вже з Михайлом разом третій рік.

Після важкої і старанної роботи моєї і багатьох фахівців мій синочок пішов на поправку. На сьогоднішній день він повністю такий, як інші дітки.

Але от зараз чоловік просить повернутися назад, каже, що хоче таки зберегти нашу сім’ю.

Він приходить до нас, гарно спілкується з дітьми, вони обоє дуже люблять тата і хочуть більше часу проводити з ним.

Коли Михайло йде додому, вони просять його залишитися з ними і жити разом, як раніше.

Михайло теж хоче повернутися, каже, що зробив помилку, а зараз зрозумів і щиро хоче бути з нами разом.

Я бачу, що він дійсно старається, намагається виправити помилку минулого і все робить заради дітей.

Я дуже хочу, щоб дітки жили поруч з татом, адже це так важливо для них.

Але я більше не кохаю цю людину, наче щось віддалило мене від Михайла ще тоді, коли він просто залишив мене саму у такий складний період.

Я бачу, що він хоче змінитися. Але чи вірити йому? Чи варто зберегти сім’ю заради наших дітей?

Хто мене вже заміж покличе? Все життя житиму одна.

КІНЕЦЬ.