Коли Ольга Захарівна постаріла і стало важко управлятися з господарством, дочка запропонувала їй продати свій будинок в передмісті і перебратися в їх з чоловіком двокімнатну квартиру.

Потім, вони обміняють свою двокімнатну квартиру на трикімнатну. Різницю оплатять за рахунок грошей, виручених від продажу будинку. Шкода було старенькій розлучатися з будинком, де пройшло все її життя. Та що поробиш, старість — не радість…

Вже три місяці жила Ольга Захарівна у дочки з зятем. Спала в кімнаті з онуком. Прислів’я «в тісноті, та не в образі» не дуже-то і підходило до їх випадку.

Ні, образ і сва рок не було, але все ж і Ольга Захарівні було незручно, і діти їй доставляли незручності. А з обміном квартири поки справи не рухалися.

— Таня, щось довго не вирішується питання. Чому? — запитала вона якось дочка. — Ох, мамо… Ігор хоче знайти такий варіант, щоб і квартиру трикімнатну роздобути, і ще грошей залишилося, щоб машину нову купити. А такого варіанту все знайти не може, — сумно сказала дочка.

Зрозуміла Ольга Захарівна, що з хотілками зятя вони ще довго будуть жити в цій квартирі. І вирішила взяти процес у свої руки. Попросила онука принести їй газету з оголошеннями.

Знайшла те, що шукала. А ввечері зібрала сімейну раду. — Я вирішила так, — почала вона.

— Трикімнатна квартира нам не потрібна. На ту суму, яка у мене є, я купую двокімнатну квартиру для себе.

Ось, знайшла підходящий варіант: і по грошах укладаюся, і будинок по сусідству, і квартира на першому поверсі, мені буде легше виходити на вулицю. Можете самі пошукати інший варіант ближче до себе.

Але щоб або ліфт, або перший поверх. А після мене квартира залишиться Ванюші. Ви відразу телефонуйте, домовляйтеся і йдіть дивитися квартиру…

Через місяць Ольга Захарівна вже жила в своїй квартирі.

КІНЕЦЬ.