Дивлячись у дзеркало на своє відображення, Тоня важко зітхнула. Когось криза середнього віку обходила стороною, а ось її накрило справжнісіньким ураганом. Все в собі не подобалося, все хотілося змінити.

– Ти шикарно виглядаєш, люба! Ніхто навіть не скаже, що тобі сорок! – казала колега. Тоня тільки відмахувалася. Сама не знаючи, що саме їй не подобалося, жінка хотіла змінитись. І начебто справді виглядала чудово, але… щось було не так.

Чоловік уже давно не робив жодних компліментів. Він не дарував подарунки, і навіть про їхню річницю забув. Син пропадав із друзями і взагалі рідко спілкувався з батьками. Нещодавно він почав зустрічатися з дівчиною і заявив, що вирішив з’їхатися з нею.

Наближався Новий рік, і Тоні хотілося блищати, бути найкрасивішою для коханого чоловіка. Вона захопилася бажанням відновити іскорку стосунків, що почала поступово згасати. Начебто Антоніна робила все для чоловіка, але чогось йому не вистачало.

– Ігоре, що б ти хотів у мені змінити? – запитала Тоня у чоловіка, коли той щось активно друкував у комп’ютері.

Сама жінка стояла біля вікна, дивлячись на сріблясте блискуче полотно морозного снігу, що загорнув їхнє подвір’я.

– Розум, Тоню. Щоб не ставила такі запитання. Зібралася змінюватися на старість років?

– Ігоре, ну чому відразу старість? Ми з тобою ще молоді. Знаєш, я тут подумала … Якщо Іван все одно хоче з’їжджатися з дівчиною і планує відзначати Новий рік разом з нею, то давай вирушимо з тобою в гори? Знімемо шикарний номер та відпочинемо? Покатаємось на снігоходах, може, навіть на лижах? Як ти на це дивишся? Не хотілося б сидіти вдома та нудьгувати.

Чоловік насупився. Він потер перенісся, роблячи зморшки на лобі ще глибше своїми рухами. Потім підняв чорні очі на жінку. Вона все продовжувала дивитись у вікно і мрійливо посміхатися.

– Новий рік я відзначатиму з коханкою, Тоню. Тебе вже стало соромно друзям показувати, і ти маєш це сама розуміти. Всі вони заможні чоловіки, у всіх молоденькі жінки, а то й не одна. Хтось розлучився і розпочав нові стосунки, а хтось вирішив як я – залишитись у шлюбі, але спробувати нове. Кидати мені тебе шкода. Ти ж пропадеш без мене. Кому ти така потрібна будеш? Тому вибач, що говорю прямо, як є. Домовся із подружками, відзнач з ними.

Тоня механічно повернула голову і застигла зі здивуванням на обличчі. Вона не могла повірити, що почула від коханого чоловіка. Яка коханка? Як він міг говорити настільки спокійно про такі страшні речі? Він, мабуть, жартував? Та ні ж… На жарт зовсім не було схоже. Тоді що ж це було?

– Ти ж несерйозно, Ігоре?

– Я не хочу тебе обманювати. Ми з тобою двадцять два роки разом. Все-таки великий термін. Колись ти була не розумною вісімнадцятирічною дівчинкою, гарною і молодою, а зараз… скільки не ходи ти по косметологах, Тоня, – вік все одно не приховаєш. У наших колах непристойно приводити із собою дружин, а друзі – це святе. Вигідні зв’язки, партнерство. Загалом якось так. Ти тільки сварок не влаштовуй – я від тебе нікуди не подінуся, так що все залишиться як і раніше, просто набридло камінь за пазухою носити і переживати, що від якогось недруга правду дізнаєшся.

Сенс сказаного доходив до Антоніни надто повільно. Вона навіть не ворухнулася, коли чоловік наблизився і сухо мазнув губами по скроні. Він заявив, що поїхав на роботу, а Тоня нічого відповісти не змогла. У чоловіка є коханка. Якесь молоденьке дівчисько… Тепер стало ясно, чому він відсторонився. Просто знайшов молоду. Ну і нехай котиться!.. Сліз не було, але від образи душа розліталася на шматки. Скільки всього вони пережили разом? Скільки разів балансували на межі? Антоніна робила все, що від неї залежало, щоб зберегти їхній шлюб. До того часу, поки не зрозуміла, що це було потрібно їй одній. Тепер усі замки з піску, збудовані роками, миттєво впали.

Дійшовши до ліжка та присівши на край, жінка схрестила руки. Вона не знала, як тепер поводитися. Зрозуміло, що в їхній ситуації розлучення буде важким, але залишатися поруч із чоловіком, який відверто начхав на неї, і прощати зраду не планувала. Вирішивши, що до Нового року залишилося замало часу, а подавати до суду зараз не було жодного сенсу, оскільки справу навіть не візьмуть до закінчення свят до розгляду, Антоніна потяглася до телефону. Вона відкрила сайт турагентства та забронювала собі путівку в гори. Раз вже хотіла зустріти цей Новий рік активно – так і слід було вчинити. Нехай і без чоловіка. Свідомість все ще дуже погано розуміла, але Антоніна намагалася не піддаватися паніці. Вона звикла до Ігоря так сильно, що зараз навіть ображатися на нього не могла. За двадцять два роки вони стали надто рідними один одному. Чи просто так думала Тоня, а чоловік давно перестав сприймати її? Як давно він знайшов собі іншу жінку?

Увечері за вечерею жінка намагалася тримати себе в руках. Вона не хотіла влаштовувати сварок і псувати настрій усім довкола. Після відпочинку вона спокійно збере речі і переїде в квартиру, що залишилася їй у спадок. Будинок залишати чоловікові Тоня не планувала.

Іван поділився з батьками радісною новиною – вони з коханою вже обрали квартиру та підписали договір оренди.

– Ну, а ви як хочете Новий рік відзначати? Ми, звичайно, з Ганною можемо приїхати до вас на пару годин…

– У цьому немає потреби, – прокашлявшись, заявив Ігор. – Я планую відзначати цей Новий рік за містом із друзями.

Антоніна скривила губи.

– Ага… з подругами, – крізь стиснуті зуби процідила жінка. Вона не планувала говорити чоловікові про те, що вже купила путівку.

Іван зрадів, що питання вирішилося, адже йому здавалося, що кидає батьків, і він почував себе винним з цієї причини.

З чоловіком Антоніна не розмовляла. Вона пішла спати в гостьову кімнату, а Ігор не став зупиняти. не став приховувати правду від дружини та вигадувати відмовки, як це робили інші. Зрештою, він же чоловік Тоня змириться – куди вона подінеться?

Наступного дня Тоня зібрала речі і поїхала на вокзал. Вона тільки синові сказала, куди зібралася їхати, просила не переживати, адже вона проведе найкращі дні за останні кілька років. зайві питання не став. Хлопець будував своє щастя і вирішив, що дорослі чудово розберуться без нього. Антоніна навіть не знала – радіти їй такій байдужості чи понуритися. Він більше не потребував батьків.

Гори зустріли свіжим повітрям, від якого спочатку крутилося в голові, і красивою природою. Як же давно хотілося вибратися в таке містечко. Тому швиденько переодягнулась і пішла кататися на лижах.

Взявши обладнання на прокат, Антоніна пішла на трасу для новачків. Вона давно не стояла на лижах, тому переживала покотитися вниз.

– Перший раз встали на лижі? – Запитав приємний бархатистий голос.

– Не перший… та давно не стояла.

– Я теж перший раз після після довгого часу. Мене звуть Михайлом.

– Антоніна.

– Тоді пропоную якось об’єднатись, щоб підтримати один одного в разі чого.

Антоніні чомусь не сподобалася настирливість чоловіка, але вона вирішила не надавати цьому значення.

Кілька разів опинившись на снігу, Антоніна вже не могла стримувати нестримний сміх. щоб зігрітися чашкою гарячого какао.

– Я дуже сумував за лижами.

Михайло розповів, що раніше без лиж не міг жити. Це було його улюблене захоплення, але одного разу сталася біда. Дружина покинула, вважаючи, що Михайло до кінця своїх днів не зможе встати на ноги, забрала дочку і заборонила спілкуватися з нею. Проте вдалося встати на ноги, і тепер він повернувся до улюбленого заняття.

– З донькою так і не спілкуєтесь?

– Дочка виросла. Сама вийшла зі мною на зв’язок.

Антоніна ділитися подробицями свого особистого життя не поспішала, а Михайло не наполягав. У них знайшлося чимало спільних тем для розмов. вже давно вона не спілкувалася так само зі своїм чоловіком. Коли намагалася заговорити, чоловік тільки відмахувався від неї і говорив, що йому зовсім не до жіночих пліток, роботи багато.

Ігор Антоніні зателефонував лише один раз. Він заспокоївся, дізнавшись, що дружина поїхала відпочивати у гори. Навіть сказав, щоб вона була обережнішою, але це було лише напускною турботою. Навряд чи він переживав насправді.

Вбираючись до святкування Нового року, яке мало відбутися в актовому залі готельного комплексу, Антоніна вперше подивилася в дзеркало без зневаги до себе. Вона зрозуміла, чого не вистачало їй весь цей час – радісного життєвого блиску в очах. Тепер він зʼявився, як і бажання жити.

Дивлячись на феєрверки за вікном, Антоніна зовсім не думала, як там зараз її чоловік… їй стало все одно. За декілька хвилин до півночі, вдихаючи в себе насичені аромати хвої, мандаринів та ігристого, жінка загадала бажання, щоб кожен новий день був сповнений приємних подій. За її плечем стояв Михайло. Він милувався чудовим краєвидом за вікном і мріяв ще раз приїхати в гори і зустрітися з Тонею.

Через два дні настав час повертатися додому. Антоніна та Михайло обмінялися контактами, щоб не втратити один одного. Додому повернулася жінка з усмішкою на губах. Її радості Ігор не поділяв. Він виглядав роздратованим, наче заздрив щастю дружини.

– Нагулялася? Сподіваюся, не зрадила мені?

– Це ти у своєї коханки питай, з ким вона ще крутить. Я тобі не зраджувала, любий мій, бо я вирішила розлучитися з тобою. І міняти своє рішення я не планую. Просто змирись і відпусти мене.

– Цьому не бувати!

Ігор взяв дружину за руку.

– Я не дозволю тобі піти. А якщо посмієш, ти жодної копійки не отримаєш.

– Це вже не тобі вирішувати, а судді.

– І так ти дякуєш мені за правду? Я міг сказати, що поїду у відрядження, але відкрився перед тобою… А ти тікаєш? Знайшла собі якогось в горах, тож наважилася?

– Ти справді вважаєш себе героєм? Корона не тисне? Яка різниця – правду ти сказав чи обманув? Ти зрадив мене, і я не збираюся прощати цього.

Антоніна вихопила руку. Вона швидко зібрала необхідні речі та документи та з’їхала у невелику квартирку. Хоч вона й вимагала ремонту, але там було краще, ніж у будинку зі зрадником.

Приховувати правду від сина Антоніна не планувала. Вони зустрілися з Іваном, і жінка все чесно розповіла про це. Хлопець зайняв бік матері і сказав, що допоможе їй усім, що тільки зможе.

Після новорічних свят Антоніна подала заяву на розлучення. Як і очікувалося, ділити майно чоловікові не хотілося, тому довелося неабияк потріпати нерви, але незабаром Антоніна отримала таке бажане свідоцтво про розлучення. Вона відчула себе вільною і з полегшенням зітхнула. Для боротьби за відносини потрібні двоє. Весь цей час Антоніна боролася сама, а чоловік все далі віддалявся від неї. Тепер Ігор одумався і хотів все повернути, але пізно. Антоніна охолола, дізнавшись про зраду, і вже не змогла б почати з нового аркуша, як це зараз модно робити.

Розділ майна виявився не менш складним процесом, ніж саме розлучення, адже для продажу доводилося обговорювати всі моменти з колишнім чоловіком, а Ігор не упускав можливості образити Тоню та переконати її почуватися винною. Нехай спроби і не призводили до потрібних результатів, але щоразу Ігор опускався дедалі нижче у своїх висловлюваннях.

Незабаром не залишилося нічого, що пов’язувало подружжя. Іван був дорослим і міг вирішувати, з ким йому спілкуватися. Антоніна почала займатися активніше: вона ходила на йогу, багато читала у вільний від роботи час. Колеги помічали, що жінка помолодшала на десяток років, і розлучення явно пішло їй на користь.

Невдовзі на землю знову опустився перший сніг. Ловлячи сніжинки на витягнуту долоню, Антоніна посміхалася. Вона вже передчувала, коли поїде в гори, де вони з Михайлом домовилися зустрітися ще раз.

Ні в двадцять, ні в сорок, ні в шістдесят не можна ставити крапку на свому житті. Антоніна точно знала, що справжнє жіноче щастя у неї ще попереду, а поки що вона насолоджувалась тим, що могла дихати, ходити на двох ногах і дивитися на світ на власні очі. Ігор же розлютився на всіх довкола і втратив тих, кого вважав друзями. Він міняв дівчат, але жодна не могла замінити йому Антоніну. Зрозумів про це чоловік лише втративши. Він любив дружину, але спроби стати таким самим, як і всі, переконали закопати цю любов глибоко всередині, і в результаті чоловік залишився біля розбитого корита.

КІНЕЦЬ.